В дійсності відносно простий по поліграфічному виконанню та застосованим матеріалом документ має багато властивостей та особливостей, абсолютно точне відтворення яких при підробці є неможливим. З цього слідує – абсолютно точна підробка документа неможлива і отже навіть при найвищій якості підробки детальний аналіз дозволяє виявити у документі такі відхилення від оригіналу, які є достатніми для встановлення підробки.
Відомі два основні способи підробки – типографський спосіб та ксерокопіювання.
Загальні ознаки, які вказують на повну підробку документу для обох способів:
- не витримуються розміри бланка паспорта у порівнянні з оригінальним, дійсним зразком;
- використання різних матеріалів для виготовлення обкладинки паспорта, які не відповідають опису паспорта, а також використовування паперу для виготовлення внутрішніх сторінок паспорту низької якості (відсутність водяних знаків);
- недостатня чіткість дрібних деталей малюнків та тексту;
- зміна загальних розмірів відтиску печатної форми за рахунок не дотримання масштабів;
- відсутність люмінесценції при дослідженні документу під УФП.
Приватні ознаки підроблених документів, які виготовленні типографським способом:
- різниця у видах печаток;
- не співпадання в графіці окремих елементів оформлення документа, передачі градацій тону чорно-білого тонового зображення та в кольоропередачі;
- помилки в тексті та в місці його розташування;
- різниця шрифту, фарби;
- дефекти печатних елементів;
- зміна абсолютної та відносної ширини штрихів порівняно зі штрихами оригінального зразка;
- викривлення малюнка друкованих елементів букв в процесі травлення металевої форми.
Приватні ознаки підроблених документів виготовлених ксерокопіюванням:
- при дослідженні документу у збільшеному виді – зернистість зображення;
- відсутність ознак, які властиві різним видам печаток;
- недотримання місця розташування надпису малюнків при усадці отриманих ксерокопій до книжного блоку;
- різниця в насиченості забарвлення фонових сіток, написів суміжних сторінок.
Залежно від цілі, що переслідується при підробці документу, кваліфікації і технічних можливостей виконавця, підробка може бути частковою або повною.
Підробка є повною, коли по справжньому документові відтворюються ще раз всі його складові частини (папір, палітурний матеріал та ін.), текстовий і фоновий друк, рукописне та машинописне заповнення бланку, підписи посадових осіб, відтиски печаток та інші реквізити.
За способами виготовлення повна підробка документів може здійснюватися:
- ксерокопіюванням;
- електрографією;
- термокопіюванням;
- виготовленням документів з форм плаского офсетного друку;
- зроблених фотохімічним засобом;
- виготовлення документів, надрукованих з кліше;
- фотографічним способом.
При дослідженні документу, з метою встановлення повної підробки, документ який перевіряється, порівнюється зі справжнім.
Але на практиці дуже часто зустрічаються випадки, коли при перевірці зразки справжніх документів відсутні.
Проте, і в таких випадках можна прийти до висновку про наявність підробки, якщо достатньо добре знати характерні особливості захисних властивостей дійсних документів і можливі відхилення від них, що в тій чи іншій мірі виникають при підробці.
Справжній документ друкується безпосередньо з набору (стереотипу) або іншої друкованої форми, а підроблений – звичайно друкується з цинкового кліше, зробленого фотохімічним способом.
Кольорово-розділове фотографування захисної сітки забезпечує найбільшу точність відтворення оригіналу. Але фотографування – лише перший етап виготовлення підробки. Далі слідує ретуш (підмалюнок) фотографічного зображення, перекопіювання зображення на металеву (цинкову) пластину, травлення цинкової форми, корегування металевої друкованої форми і нарешті, друкування документа.
На кожному із цих етапів неодмінно виникають ті непомітні на перший погляд відмінності від оригінальної друкованої форми, що є характерними ознаками підробки. До них належать:
- зміна загальних розмірів відтиску друкованої форми через недотримання масштабів при фотографуванні і вставки фотографічних матеріалів у процесі їх обробки;
- зміна абсолютної і відносної товщини штрихів малюнка документа, що досліджується порівнянням зі штрихами згідно зразку оригіналу;
- недостатня чіткість дрібних деталей через скривлення при фотографуванні, копіюванні та малюванні;
- викривлення зображення друкованих елементів літер у процесі травлення металевої (цинкової) пластин у кислоті тощо.
Тому, якщо в документі, який перевіряється вдасться виявити зазначені ознаки, то маємо серйозні підстави для того, щоб сумніватися в його дійсності.
Кваліфіковане дослідження віддрукованих документів починається з визначення способів друку, використаних при виготовленні справжніх документів і при їх підробці.
Окремі злочинці, готуючись до підробки документів, вивчають технологію поліграфічного виготовлення друкованих форм, злочинним шляхом добувають шрифти, пробільний матеріал, підбирають відповідний за кольором і відтінком папір і політурний матеріал, що дозволяє їм виготовляти підроблені документи, надто схожі з оригіналом.
Останнім часом широкого розповсюдження набула повна підробка документів способом ксерокопіювання. Дані підроблені документи, як правило, важко виявити візуально, проте ксерокопіювання документів добре виявляється при застосуванні спеціальних технічних засобів для перевірки документів в ультрафіолетовому і інфрачервоному промінні та навіть при незначному збільшенні.
Основними ознаками підробленого документа, виготовленого способом ксерокопіювання, є:
- на різних сторінках підробленого документа кольорова насиченість фонових сіток, написів, малюнків і інших відміток не однакова;
- як правило, на сторінках документа відсутні водяні знаки;
- при ультрафіолетовому проміні добре видимі підроблені водяні знаки;
- мікротекст, мітки, розміщені на невеликій відстані, (0,1мм) злиті разом;
- на підроблених документах краща спроможність паперу до відбивання світла, більш яскраве свічення паперу і чітко виражена фонова сітка, а також інші позначки;
- нитка зшивання бланка документа, як правило, не люмінісцює під ультрафіолетовим промінням;
- мітки, деякі написи, виконані із органічних речовин не видимі в інфрачервоному промінні.
Ознаки електрографічного виготовлення документів:
- штрихи утворюються скупченням дрібних блискучих крупинок фарбуючої речовини, сплавлених під дією нагрівання і розчинення при закріпленні;
- багаточисельні забруднення незадрукованої поверхні документа окремими сплавленими крупинками або їх скупчення;
- нерівномірне фарбування штрихів і нечіткі їх контури.
Перелічені ознаки чітко розпізнаються при мікроскопічному дослідженні навіть при невеликих збільшеннях.
Ознаки документів, виготовлених термокопіюванням:
- напівпрозорий папір;
- штрихи тексту, що копіюються, мають діапазон від темно-коричневого до чорного кольору.
Ознаки спостерігаються неозброєним оком і при незначних збільшеннях. Від впливу сильного світла (штучного чи природного) папір темніє.
Ознаки документів, одержаних із форм плаского офсетного друку, виготовлених фотохімічним способом:
- рівномірне поверхневе положення фарбуючої речовини у штрихах невеликим шаром;
- відсутність слідів тиснення на папір на лицевій та зворотній сторонах аркушу;
- відхилення загальних розмірів зображень внаслідок недотримання масштабу при фотографуванні;
- недостатня чіткість дрібних штрихів і деталей;
- стовщення штрихів малюнку і тексту у порівнянні з оригіналами. Зазначені ознаки вивчаються за допомогою мікроскопічного дослідження.
Ознаки документів, які віддруковані з фото-цинкографічного кліше:
- втиснення штрихів тексту і малюнку у напір і стовщення фарбового шару по краям штрихів;
- відхилення розмірів друкованого відтиску від оригіналу через недотримання масштабів зйомки при фотографуванні;
- відхилення в товщині штрихів тексту і малюнку в друкованому відтиску, спричинені умовами фотографування, обробки фотоматеріалів, травлення при виготовленні кліше і друку;
- недостатня чіткість дрібних штрихів і деталей, нерівні краї і розриви в штрихах, "з'їдених" кислотою, округлість кутів, позначених двома штрихами (внаслідок "витравлення" кислотою при виготовленні кліше).
Ознаки документів, виготовлених фотографічним способом:
- збільшена товщина паперу, неоднаковість її спектральних властивостей на лицевій та зворотній сторінках;
- лицева сторона при зволожені стає злегка клейкою;
- підвищення крихкості паперу;
- сіро-чорний колір штрихів тексту і малюнків.
Ознаки добре виявляються при мікроскопічному дослідженні, під ультрафіолетовим промінням різка реакція.
Часткова підробка документів
Це такий вид підробки, коли в реквізити справжнього документа вносяться зміни, доповнення чи виконується заміна якої-небудь його частини. Вибір засобу часткової підробки залежить не тільки від мети і можливостей особи, яка здійснює підробку, але і від особливостей підробленого документа (якість паперу бланка, вид захисту, властивостей чорнила, якість штемпельної фарби та ін.) Часткова підробка документів є найбільш поширеним видом підробки. Пояснюється це тим, що для її здійснення не треба складного поліграфічного устаткування, оскільки зміни вносяться в уже існуючий справжній бланк документа. Залежно від того, які реквізити документа фальсифікатор планує змінити, застосовується той чи інший спосіб підробки.
Є декілька основних способів часткової підробки документів:
- механічна підчистка тексту;
- витравлювання (вибарвлення) тексту;
- дописки та виправлення в рукописному тексті;
- додруковування та виправлення в машинописному тексті;
- заміна аркушів документа;
- заміна фотографії в документі;
- підробка відтисків, печаток, штампів, підписів.
Механічна підчистка тексту
Механічна підчистка тексту – вилучання рукописного, машинописного, друкарського тексту чи інших реквізитів документа з метою його підробки.
При цьому способі речовина, якою фарбують штрихи, механічним засобом видаляється з документа разом з верхнім шаром паперу різної товщини. Зробити це без порушень хоча б тоненького шару паперу неможливо, бо волокна поверхні паперу пофарбовані. Чим глибше пофарбований папір, тим товстіший його шар підлягає вилученню.
Механічна підчистка тексту виконується шляхом зіскоблювання або стирання його штрихів, для цього застосовуються ріжучи предмети (лезо бритви чи ножа, літографічні або звичайні голки), або шкільні ластики різних сортів. При цьому способі підробки завжди залишаються сліди.
До основних ознак, за якими виявляється механічна підчистка тексту, відносяться:
- зміна поверхневої обробки паперу. У місцях підчистки порушується зчеплення волокон (з'являється своєрідна ворсистість), тим самим зменшується або повністю виключається глянс (лиск) паперу. Для маскування такого дефекту місце підробки може бути розгладжено площиною нігтя, що призводить до появи в місці підчистки більшого блиску у порівнянні з природним блиском паперу, а це в свою чергу свідчить про механічну підчистку. Виявляється при розгляді ділянки підчистки а косих променях світла:
- зміна прозорості паперу. При написанні тексту чорнилом воно проникає в товщу паперу, тому, підчищуючи рукописний текст разом зі штрихами чорнила, усувається інколи чималий шар паперу. Унаслідок цього в місці підчистки товщина паперу зменшується і збільшується її прозорість. Виявляється в проникаючих променях світла:
- зміна міри проклейки паперу. У місцях підчистки порушується поверхнева обробка паперу, у тому числі і проклейка. При цьому відкриваються пори між волокнами, і у такому розпушеному стані папір стає гігроскопічним (добре вбирає вологу). При повторному нанесенні тексту чорнило в місцях підчистки розпливається в усіх напрямках. Легко виявляється при візуальному огляді (особливо за допомогою лупи).
- порушення малюнка фонової сітки. При підчистці разом з текстом неминуче виводиться частина фонової сітки, порушується її малюнок, і на документі утворюється світла поверхня. Виявляється у відбитому світлі;
- залишки штрихів первинного тексту. При виконанні тексту чорнилом волокна фарбуються не тільки на поверхні, але й на достатньо великій глибині аркуша. Тому при підчистці тексту невелика частина фарбованих волокон нерідко залишається невиведеною. Таки залишки штрихів виведеного тексту у вигляді речовини, яка фарбує (чорнило), є ознакою підчистки. Виявляється при дослідженні документа у відбитому світлі із застосуванням лупи або мікроскопа. Мала кількість речовини, яка залишилась у віддалених штрихах і невидима навіть під мікроскопом, у ряді випадків має спроможність люмінесцирувати під впливом збуджуючих промінів.
Витравлювання (вибарвлення) тексту
Вилучення тексту може бути здійснене шляхом його хімічного травлення (виведення чорнила, барв що входять до його складу), знебарвлення під дією деяких препаратів. Речовина для травлення наноситься на всю ділянку паперу, яка зайнята текстом, або тільки на штрихи тексту, що виводиться. У деяких випадках документ цілком занурюють у розчин для травлення, при цьому стійка до дії подібного роду хімічних реактивів друкарська фарба не витравлюється. До основних ознак, за якими можна встановити факт травлення тексту, відносяться:
- зміна кольору і відтінку паперу. Одночасно з хімічними змінами барвника чорнила відбувається і часткова зміна структури деяких речовин, які входять до складу паперу, унаслідок чого на білому папері залишаються плями жовтого кольору, або плями більш світлого, ніж фон паперу, відтінку. Виявляється візуально у відбитому світлі;
- зміна кольору люмінесценції паперу. Під впливом хімічних реактивів відбувається зміна складу речовин, які додаються в папір у процесі його виготовлення, що у більшості випадків викликає гасіння свічення паперу. Тому в місцях хімічного травлення тексту у світлі УФ променів спостерігаються темні плями, що мають тім більший контраст з фоном, чим яскравіша люмінесценція паперу. У деяких випадках продукти взаємодії речовини, яка фарбує, та реактивів можуть мати власну люмінесценцію, відмінні за кольором та інтенсивністю від люмінесценції паперу. Виявляється при дослідженні документа а УФ променях;
- зменшення глянсу паперу. Унаслідок змочування паперу розчином для травлення з нього частково вимиваються наповнювачі, клеючі та інші речовини. Папір стає більш пористим, волокна його трохи піднімаються, що призводить до зменшення глянсу (лиску) і помітного підвищеня шорсткості (матовості) поверхні наперу. Виявляється у відбитому світлі;
- зміна кольору захисної фонової сітки. Як правило для нанесення фонових сіток використовуються барви, які під дією речовин для травлення змінюють свій колір чи знебарвлюються, або змиваються при впливі на них водних розчинів. Інколи до складу друкарської фарби чи самого паперу додають безколірні індикатори, що набувають інтенсивного забарвлення під дією кислот, променів та інших складових частин реактивів для травлення. Виявляється у відбитому світлі.
- розмивання і часткове знебарвлення чорнила нового тексту. При дії на поверхню паперу хімічними реактивами разом з вилученням чорнила початкового тексту порушується проклейка паперу. Інколи настільки сильно, що чорнило знов написаного тексту не тільки розчинюється, але і проникає на інший бік паперу. Крім того, при дуже інтенсивній обробці початкового тексту, чорнило нового тексту під впливом речовин для травлення, які залишилися в папері, дещо знебарвлюється. Виявляється у відбитому світлі.
Дописки та виправлення в рукописному тексті
Цю підробку застосовують, головним чином, у тих випадках, коли для використання документів зі злочинною метою достатньо невеликої зміни в тексті. При дописці надто важко буває відтворити конфігурацію літер і цифр, почерк початкового заповнення документа. Цей спосіб підробки можна виявити за графічними різницями між дописаним і початковим текстом (окремими письмовими знаками чи штрихами). Як правило, дописані або виправлені літери, цифри виділяються зі всього тексту за формою, розмірним співвідношенням, розміщенням, нахилом, шириною штрихів, відсутністю плавних переходів від одного графічного елемента до іншого. Дописані штрихи, як правило, відрізняються товщиною від штрихів основного тексту. Дописані штрихи і літери відрізняються кольором і відтінком чорнила.
Додруковування та виправлення в машинописному тексті
Додруковування і виправлення в документах, виконаних на друкарській машинці, виявляються за такими ознаками:
- незбіг рисунка шрифту додрукованого і початкового текстів (додрукування на іншій машинці);
- різниця в розміщенні друкованих знаків за вертикаллю (незбіг напряму лінії рядка), нахилом, відстанню між літерами в додрукованому і початковому текстах;
- різниця в дефектах однойменних друкованих знаків;
- сліди підготовки у вигляді слабких відтисків окремих друкованих знаків від спробних ударів.
Виявляється при дослідженні у відбитому світлі із застосуванням лупи.
Додруковування та виправлення в машинописному тексті часто використовуються для зміни серійного номеру викраденого паспортного документа (візової етикетки) з метою перешкодити його виявленню.
Під УФ променями видно що додрукована цифра залишається чорною, а не світиться зеленим кольором, як дійсний номер.
Заміна аркушів документа
Підробка документа полягає в заміні тих його аркушів, які за своїм змістом небажані для злочинця.
Особливостями, які характеризують заміну аркушів у документі є:
- незбіг нумерації аркушів, серії і номера документа на аркушах;
- різниця у форматі аркушів;
- додаткові проколи від металевої скріпки або голки у разі прошиття нитками) в аркушах документа;
- різниця в кольорі, відтінку, інтенсивності люмінесценції паперу, друкувальному барвнику та ін.;
- різниця в тексті заповнення (почерк, речовина для фарбування, шрифт друкарської машинки) на аркушах документа. Виявляється візуально при дослідженні документа у відбитому світлі та в УФ променях.
Заміна фотографії в документі
Заміна фотографії є одним з найбільш поширених способів підробки документів. Фотографія прикріплюється на документі за допомогою клею, металевих пістонів (скріпок), одночасно клеєм і пістонами, скріпляється зі сторінкою мастичною або конгревною печаткою. В більшості сучасних паспортів сторінка з фотокарткою і установочними даними власника покривається захисною (ламінуючою) плівкою, вона може бути прозорою чи з нанесеними захисними написами, малюнками, які спостерігаються або в скісних, або в УФ променях. Останнім часом все більше стає паспортів в яких замість звичайної фотокартки інформацію про зовнішність власника несе комп'ютерне фотозображення, яке друкується на інформаційній сторінці одночасно з установчими даними.
Замінити фотографію в документі, не залишивши при цьому ніяких слідів, практично неможливо. На практиці зустрічались випадки, коли виконувалась як повна заміна фотографії, так і часткова. При повній заміні вся фотографія виводиться з документа, при частковій – тільки та її частина, яка несе зображення обличчя власника документа (при цьому прагнуть зберегти фрагменти відтисків печаток на фотографії). Для заміни фотозображення виконаного комп'ютерним друком виникає необхідність міняти цілком інформаційну сторінку (повністю підробляти її).
Основні ознаки заміни фотографії, яка скріплена з документом за допомогою клею:
- різниця в кольорі (відтінку) видимої люмінесценції клею на різних ділянках зрізу фотографії, яка виникає внаслідок її переклейки із застосуванням іншого сорту клею (неоднакового за складом з попереднім). Виявляється в світлі УФ променів;
- незбіг тексту та зрушення між частинами відтиску гумової або конгревної печаток фотографії і бланка документа. Ця особливість має місце у випадках, коли для заміни використовувалась фотографія, що була раніше скріплена печатками такого ж типу чи зовні схожими, а також коли на фотографії проставляється фрагмент відтиску іншої печатки. Виявляється при збільшенні у відбитому світлі;
- великий розрив між лініями печатки на фотографії і сторінці документа, або навпаки прикриття фотографією деякої частини відтиску печатки сторінки документа. Виявляється при збільшенні у відбитому світлі;
- невірна форма печатки, неоднакові розміри друкованих нею знаків, зрушення, нахил і нерівномірність ширини штрихів печатки у відтиску на фотографії. При цьому треба мати на увазі, що навіть у справжніх відтисках печаток та їх частинах, які знаходяться на фотографії, буває інколи істотна деформація від того, що сторінка документа та фотографія розташовані не в одній площині і внаслідок цього тиснення печатки на фотографії дещо більше, ніж на сторінці документа. Виявляється при збільшенні у відбитому світлі;
- ушкодження поверхні бланка документа на ділянках зрізу фотографії. Виявляється при збільшенні у відбитому світлі.
- відсутність (повна чи часткова) на бланку документа друкарського тексту "Місце для фотографії", рамки рукописного тексту на контурі фотографії і зменшення (або збільшення) товщини паперу під фотографією. Виявляється в проникаючих променях світла (на просвіт).
Основні ознаки заміни фотографії, яка скріплена з документом за допомогою металевих пістонів (скріпок):
- ушкодження скріпок, пістонів і паперу в місцях скріплення фотографії (деформації, проколи, розрив), які виникають при її заміні від впливу того чи іншого інструмента. Виявляється візуально у відбитому світлі:
При тривалому використанні документа пістони (скріпки) можуть зазнавати корозії, сліди якої переносяться на сусідні аркуші документа, як правило, з двох боків, і можуть спостерігатися як візуально, так і у видимій люмінесценції. Наявність при цьому пістонів (скріпок), що не зазнали корозії, свідчить про їх заміну.
Основні ознаки заміни фотографі в документі, інформаційна сторінка якого покрита захисною (ламінуючою) плівкою:
- основні ознаки заміни фотографії, яка скріплена з документом за допомогою клею (див. вище);
- при частковій заміні плівки - наявність розтинів за периметром фотографії, виконаних для її заміни. Виявляється візуально, при збільшенні у відбитому світлі;
- при повній заміні плівки – зморшки паперу па зворотній стороні аркуша документа; ушкодження фонової сітки; рештки виведеної плівки; відміна плівки від заводської за товщиною, характером малюнка та ін.;
- відсутність чи грубість виконання на плівці перфорації номера паспорта; лінія розрізу плівки в районі прошивки паспорта (якщо плівка вшивається в бланк документа) або сліди розшивки паспорта. Виявляється при збільшенні у відбитому світлі, УФ променях;
- при наявності подвійної плівки (коли фотографія вирізається разом з часткою плівки, наклеюється нова фотографія і вся сторінка покривається ще однією плівкою з метою приховати підробку); потовщення захисної плівки у порівнянні з оригіналом; наявність лінії відрізу другої плівки в районі прошивки документа; наявність розтинів першої плівки за периметром фотографії; неспівпадання лінії відрізу першої і другої плівок по периметру сторінки. Виявляється візуально, при збільшенні у відбитому світлі;
Основні ознаки заміни інформаційної сторінки з комп'ютерним фотозображенням власника документа:
Установочні дані з фотозображенням власника документа, в сучасних паспортах різних країн, як правило розташовані на передньому форзаці або другій сторінці паспорта (безномерному окремому аркуші вшитому в блок паспорта між переднім форзацом і сторінкою №1). Так як разом з фотозображенням повністю замінюється сторінка (аркуш), то вона має деякі характерні ознаки підробки які властиві повністю підробленим документам, а саме:
- невідповідність кольорової гами ліній фонової сітки підробленої сторінки фоновій сітці решти сторінок паспорта;
- неякісне виконання написів, малюнків, мікротексту (недодрукування елементів окремих літер, цифр, нерівномірна товщина штрихів, нечіткі контури);
- в УФ променях, як правило, відсутнє світіння ліній фонової сітки, різноманітних захисних малюнків, написів, а світиться сам напір (переважно блакитним кольором); або за наявності захисних малюнків, їх виконано неякісно, зі спрощеннями;
- неякісне виконання підробних голограм та кінеграм, або використання справжніх, вирізаних з дійсних документів;
- потовщення переднього форзаца або інформаційного аркуша (коли підробка сторінка наклеюється поверх дійсної);
- наявність лінії відрізу паперу в районі прошивки паспорта (при заміні сторінки па передньому форзаці), або слідів розшивки паспорта (при заміні переднього і заднього форзаців, які мають складати єдине ціле, або окремого інформаційного аркуша);
- порушення люмінесценції, флюоресценції захисної (ламінуючої) плівки, або використання неоригінальної плівки.
Підробка відтисків, печаток, штампів, підписів
Печатки використовуються для скріплення справжності підписів посадових осіб, фотографії та різноманітних службових записів у документі. Штампи застосовуються для занесення в документ тих чи інших службових позначок (прописка, шлюб, візи та ін.). Відтиски справжніх печаток і штампів відрізняються стандартним шрифтом, рівномірним розміщенням літер і рядків, однаковими інтервалами між словами, рівною лінією рядка, симетричним розміщенням тексту і всіх відтінків рисунка, деформацією фрагментів рисунка і письмових знаків через еластичність гуми.
Печатки та штампи виготовляються з гуми (каучуку) або металу. Гумові дають фарбовані відтиски, металеві служать для нанесення конгревних печаток (рельєфних чи фарбованих відтисків). Для справжніх конгревних відтисків, крім того, характерні рівномірна глибина і форма рельєфу, гладка поверхня ліній рисунка. У той же треба мати на увазі, що справжні відтиски, поставлені сильно зношеними чи зі зрушеннями печатками, відрізнити від підроблених інколи важко, якщо зважати тільки на погану якість їх рисунка. Основними способами підробки печаток (штампів) є:
- рисування печаток (штампів) на документі. При цьому має місце різноманітний обрис і розміри однойменних літер; нахил і зміщення літер щодо лінії рядка; нестандартна форма шрифту, відхилення в змісті і формі рисунка, його несиметричність; неоднакова відстань між літерами і різноманітна ширина штрихів; сліди тиснення від пера, олівця, проколи від циркуля; відсутність деформації фрагментів відтиску через еластичність гуми;
- копіювання зі справжнього відтиску. Може бути виконано в різноманітних варіантах, а саме:
● шляхом безпосереднього копіювання (контрольне перенесення, відтиск тисненням з вологістю) – текст на відтиску, що переноситься, буде у дзеркальному зображенні, якщо досліджуваний відтиск не буде піддаватись читанню, то про його дзеркальність можна зробити висновки за силуетами (контурами) літер і розміщенням великих літер у правому кінці слова;
● шляхом двостадійного копіювання – спочатку одержують дзеркальну копію печатки на писальному або фотографічному папері, а після контактним способом переносять на документ, одержуючи при цьому пряме зображення, такий відтиск печатки буде мати слабке забарвлення штрихів і може містити сліди вологості та матеріалу, який використовувався для копіювання (виявляється в УФ променях);
● шляхом копіювання безпосередньо на документ у прямому зображенні – справжній відтиск поміщається на документ, та обводиться з натиском яким-небудь гострим предметом, що не дряпає, одержане рельєфне зображення обводиться чорнилом чи штемпельною фарбою, в наслідок чого відтиск печатки буде містити ознаки рисування та рельєфне зображення тексту;
- використання печаток (штампів), вирізаних на гумі та інших матеріалах. Відтиски кустарно вирізаних печаток і штампів відрізняються характерними ознаками: літери за розмірами та конфігурацією неоднакові, спрощеної форми, з відхиленнями від правильного положення в рядку, де є кутастість, особливо в овальних штрихах; ширина основних штрихів в однорідних літерах і в лініях рисунка нестійка; текст і рисунок часто розташовані несиметрично; рисунок (герб, емблеми) має великі спрощення чи помилки у своєму змісті та конфігурації;
- застосування друкарського способу. При кваліфікованому наборі і достатньому асортименті шрифтів установити таку підробку без порівняння зі справжнім відтиском печатки надто важко, але від справжніх вони відрізняються рядом характерних загальних ознак – стандартним шрифтом, відсутністю деформації письмових знаків через еластичність гуми, та можуть мати часткові ознаки - несиметричне розміщення тексту, нерівномірні відстані між літерами та словами, невірне положення літер, нерівності рядків, наявність у тексті печатки граматичних помилок, дзеркальне зображення герба (відтиснутого, наприклад, за допомогою монети, значка);
- підробка відтиску конгревної печатки.
Конгревна печатка, як правило, використовується для скріплення фотографії в документі, що засвідчує особу. При заміні фотографії в документі підробляється звичайно не весь конгревний відтиск, а його фрагмент розміщений на фотографії.
На підроблення відтиску конгревної печатки, виконаного від руки предметом типу пишучого вузла кулькової ручки (без стержня), можуть вказувати такі характерні особливості:
- нерівномірність ширини і глибини рельєфних (тиснених) штрихів;
- нерівномірність форми поперечного перетину штрихів;
- недостатньо випуклий рельєф штрихів зі зворотного боку аркуша;
- нечіткість межі штрихів та всього зображення.
На практиці зустрічаються два види дослідження відтисків печаток і штампів – порівняльний і без зразка. Відтиски мастичних (гумових) печаток досліджуються у відбитому нормальному світлі і УФ променях, відтиски конгревних печаток у скісних променях світла. При порівняльному дослідженні відтиск печатки на підробленому документі порівнюється з відтиском відповідної справжньої печатки, при цьому порівнюються:
- розміри печатки (штампу) і її окремих елементів;
- зміст тексту та рисунка печатки (штампу):
- розміщення тексту та рисунка;
- розміри літер та рисунка, ширина штрихів, літер, які утворюють письмові знаки та рисунок;
- зміщення елементів рисунка щодо лінії рядка й одного відносно іншого;
- дефекти в штрихах тексту та контурних ліній рисунка.
Дослідження без зразка проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів з метою виявлення характерних ознак підробки, а саме дослідження документа у відбитому світлі та в УФ променях.
