Проблеми функціонування іпотечних систем країн світу знаходять своє відображення у працях зарубіжних вчених: Боди З., Гаррата Д., Дугласа Б., Йорлі Ф., Кейна А., Марбургера С., Маркуса А., Марфліта П., Мерсера О. Вімана, Паннела Б., Роуза П., Хагена Л., Холтер Р. та ін. Дослідження економічної природи іпотечного ринку, іпотечного механізму ефективного використання і розвитку нерухомості, іпотечного кредитування проводять російські і вітчизняні вчені: , Аптекар С.С., Башлай С.В., , , , Герц А.А., Євтух О.Т., Євтух О.О., Єфіменко І.А., Йолкіна В.А., Кіреєв О.І., Кірізлєєва А.С., Косова Т.Д., Кручок, С.І., Ліповська-Маковецька Н.І., Мінц В.М., , Любунь О.С., Омелянович Л.О., Павлова І.В., Паливода К.В., Папаіка О.О., Пилипець О. В., , Поклонський Ф.Ю., Прокопенко В.Ю., Романютіна І.А., Савич В.І., Чубук Л.П., Шелудько Н.М. та ін. Разом з тим, проблеми фінансового забезпечення розвитку іпотечних відносин, формування ресурсів іпотечного фінансування, використання фінансових методів зниження іпотечних ризиків залишаються недостатньо дослідженими. Це обумовлено динамічним розвитком іпотечного ринку, його тісним зв’язком з фінансовим, інтеграцією України у світовий фінансовий простір. Необхідність наукового обґрунтування формування фінансового механізму іпотечного ринку обумовили вибір теми, визначили мету, завдання, зміст дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського за темами: держбюджетними “Розробити методичні положення організації розподільчої економічної системи держави і їх використання у середовищі промислового регіону” (державний реєстраційний номер 0105U004950) і «Розробка науково-методичного забезпечення підготовки магістрів за спеціальністю 8.050105 «Банківська справа» (0107U001349), у межах яких автором виявлено форми участі комерційних банків у перерозподілі фінансових ресурсів держави, забезпечено впровадження отриманих у дисертації результатів у навчальний процес; госпдоговірними: «Оптимізаційні важелі розподілу грошових ресурсів суб’єктів господарювання в системі функціонування фінансового ринку» (0104U009090), «Розробка наукових рекомендацій щодо побудови імітаційних моделей взаємодії суб’єктів господарювання і фінансово-кредитного сектору» (0104U009091), «Розробка стратегії реформування банківської системи в контексті соціально-економічного розвитку регіону» (0105U004951), «Дослідження ринку банківських послуг в умовах високої концентрації банківських установ» (0107U001346), «Оцінка кредитоспроможності підприємства комерційними банками» (0107U001347), «Удосконалення фінансового менеджменту комерційного банку» (0108U006680), «Розробка рекомендацій по розвитку та удосконаленню взаємовідносин комерційних банків і підприємств» (0108U006681), у рамках яких здобувачем розроблено організаційно-фінансове забезпечення розвитку іпотечного ринку.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних положень, методичних основ і практичних рекомендацій щодо формування фінансового механізму розвитку іпотечного ринку.
Для реалізації мети було поставлено і вирішено такі завдання:
- обґрунтування дефініції, функцій іпотечного ринку, виділення його сегментів з ідентифікацією притаманних їм ризиків;
- формалізація сучасних моделей іпотечного ринку;
- побудова концепції формування фінансового механізму розвитку іпотечного ринку України;
- обґрунтування діалектики взаємозв’язку сегментів іпотечного ринку України;
- систематизація умов надання і рефінансування іпотечних кредитів;
- проведення кількісної і якісної оцінки ризиків іпотечного ринку України;
- розробка науково-практичних рекомендацій щодо використання індикаторів розвитку іпотечного ринку;
- удосконалення управління ризиками іпотечних кредитів на основі стандартів Базель II і андерайтингу позичальника;
- обґрунтування науково-практичних підходів до сек’юритизації іпотечних кредитів і оцінки ризиків іпотечних облігацій.
Предмет дослідження є теоретичні, методичні основи і практичні аспекти фор-мування фінансового механізму розвитку іпотечного ринку.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії і системний підхід до вивчення економічних явищ. У роботі використовувалися такі методи: кореляційно-регресійний аналіз (для моделювання обсягу іпотечних кредитів, будівельних робіт, для оцінки щільності та перевірки істотності взаємозв’язків між: ставками по іпотечним кредитам і депозитам; показниками депозитного і інвестиційного портфеля банків-лідерів іпотечного кредитування; міжнародною ставкою LIBOR і вітчизняною KIBOR та індикаторами грошово-кредитного ринку України); логістичну регресію (для оцінки параметрів скорингової карти); індексний (для аналізу сезонності будівельних робіт, корегування процентних ставок по іпотечним кредитам на рівень інфляції, побудови іпотечних індикаторів (Ukraine); геп-аналіз (для оцінки процентного і ризику ліквідності комерційних банків-первинних іпотечних кредиторів); аналіз варіацій та форм розподілу (варіація обсягів будівельних робіт, процентних ставок по іпотечним кредитам; розподілення концентрації і ризикованості іпотечних кредитів; коваріація фактичних, проіндексованих на інфляцію, а також встановлених методом KIBOR+ процентних ставок по іпотечним кредитам); групування (за термінами погашення іпотечних кредитів для оцінки структури портфеля досліджуваної групи банків-лідерів іпотечного ринку); нормативний (для оцінки дотримання банками обов’язкових економічних нормативів Національного банку України (НБУ)); коефіцієнтний (для аналізу ризиків фінансового стану емітентів іпотечних цінних паперів, оцінки відношення суми іпотечного кредиту до вартості застави і доходів позичальника); ймовірнісні (для оцінки розміру кредитного ризику застави - об’єкту нерухомості, оцінки очікуваних втрат іпотечного кредиту відповідно Базель II), рейтинговий аналіз (для оцінки структури емітованих цільових облігацій, оцінки коефіцієнтів ризику активів відповідно положень Базель II); ануалізація (для перетворення місячних рівнів інфляції на річні); дисконтування грошових потоків (при розрахунку дюрації іпотечних облігацій).
Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі і нормативні акти, що регулюють іпотечний ринок, банківську діяльність; офіційні статистичні та інформаційно-аналітичні матеріали; дані фінансової звітності комерційних банків та емітентів цінних паперів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в методичному поглибленні концептуальних основ та обґрунтуванні науково-методичних рекомендацій з формування фінансового механізму розвитку іпотечного ринку.
Вперше:
формалізовано фінансовий механізм розвитку іпотечного ринку як сукупність форм, методів і важелів економічного впливу на взаємоузгоджене функціонування ринків нерухомості та фінансового-кредитного ринку з метою їх піднесення і вирішення соціально-економічних проблем розвитку суспільства;
Удосконалено:
науково-методичні підходи до формування фінансового механізму розвитку іпотечного ринку, а саме запропоновано: плаваючу процентну ставку за іпотечними кредитами з опціоном, групу іпотечних індексів для моніторингу іпотечного ринку, формування резервів можливих втрат за іпотечними кредитами на основі ймовірнісної оцінки ризиків об’єкту нерухомості, організацію кредитного скорингу і андерайтингу позичальника-фізичної особи, механізм збалансування іпотечного покриття із заборгованістю за звичайними іпотечними облігаціями зі змінним купоном;
науковий підхід до визначення функцій іпотечного ринку як спільної множини функцій двох ринків, що перетинаються: ринок нерухомості - соціальна, соціально-інвестиційна, інвестиційна (капіталізації вільних грошових доходів, відтворення); фінансово-кредитний ринок - перерозподіл фінансових ресурсів, утворення додаткової купівельної спроможності на нерухомість, реакумуляція фінансових ресурсів і трансформація їх у похідні іпотечні цінні папери, диверсифікація фінансових ризиків; інформаційна (притаманна кожному з ринків);
класифікацію сегментів іпотечного ринку: за предметом застави (житловий, земельний, в т.ч. аграрний, промисловий, комерційний); за метою використання (споживчий, дохідний), за суб’єктами і рухом іпотечного капіталу (первинний і вторинний (одно- і дворівневий)); за просторовим розміщенням (загальнонаціональний, регіональний, локальний);
систему ризиків іпотечного ринку, які складаються із ризиків його окремих сегментів і тісно перетинаються між собою: фінансові ризики (кредитний, процентний, ліквідності, реінвестування, валютний, покриття), ризики нерухомості (загальні та специфічні (зміни кон’юнктури, вірності оцінки, зношення об’єкту, експозиції), комерційний), інші ризики (юридичний, репутації, операційно-технологічний).
Дістало подальший розвиток:
понятійний апарат, а саме: визначення сутності «іпотечного ринку» на основі введення терміну «іпотечна послуга» як його інтегрованого товару. Іпотечний ринок є похідним від фінансового ринку та ринку нерухомості, має фінансово - речову природу, і являє собою систему відносин, які виникають у процесі купівлі та продажу іпотечних послуг на основі певних економічних принципів та правових норм. Іпотечні послуги - це операції з фінансовими зобов’язаннями, забезпеченими нерухомістю, майновими правами, іпотечними цінними паперами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, з метою отримання об’єктів нерухомості у власність, прибутку або рефінансування зобов’язань;
ідентифікація моделей іпотечних ринків: за способом фінансування, за відкритістю доступу ресурсів, за суб’єктами, що представлено зміною матриць: (цільова; закрита; будівельно-ощадні каси; будівельні товариства), (депозитна; полувідкрита; комерційні і ощадні банки), (інвестиційна однорівнева; відкрита; іпотечні банки); (інвестиційна дворівнева; відкрита; інші спеціалізовані установи (підтримання ліквідності; централізовані іпотечні банки; установи сек’юритизації)). Виділено нову змішану модель (депозитно-інвестиційна; умовно-відкрита; комерційні банки), яка виникла внаслідок еволюції інвестиційної однорівневої моделі, пов’язаної з ліквідацією в багатьох країнах статусу спеціалізованих іпотечних банків і наданням дозволу комерційним банкам емітувати іпотечні облігації;
формалізація діалектичних зв’язків сегментів іпотечного ринку між собою та макроекономічними показниками, що виявилося у побудові комплексу економіко-математичних моделей, які дозволили виявити еластичність обсягів іпотечного кредитування від ВВП і доходів населення, мультиплікативний вплив змін його обсягів на стан ринку нерухомості, сезонність обсягу будівельних робіт і виражену синхронність динаміки обсягів іпотечного кредитування.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні положення дисертаційної роботи доведені до рівня конкретних методик і рекомендацій щодо формування фінансового механізму розвитку іпотечного ринку. До результатів, які мають найбільше практичне значення, належать такі: методичні підходи до формування резервів можливих втрат за іпотечними кредитами на основі ймовірнісної оцінки ризиків об’єкту нерухомості, а також перекласифікації за ризиком групи іпотечних облігацій враховані при розробці програми реформування регулювання банківської діяльності відповідно стандартів Базель II (лист Управління НБУ в Донецькій області № 16-229/4571 від 23.10.08 р.). Пропозиції щодо використання бази плаваючої процентної ставки з опціоном схвалені Українською національною іпотечною асоціацією (УНІА) (лист №15/1-08/268 від 22.02.08 р.). Група іпотечних індексів використовується Державною іпотечною установою (ДІУ) України для моніторингу іпотечного ринку (лист №668-2 від 12.08.08 р.). Рекомендації щодо андерайтингу позичальника-фізичної особи при наданні іпотечних кредитів на основі оцінки скорингового балу, а також умов проспекту емісії іпотечних облігацій прийняті АКБ «УкрБізнесБанк» (акт № 4803/3 від 10.09.08 р.). Результати дисертаційної роботи використані при розробці Закону України «Про іпотечні облігації» (довідка Комітету з фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України №04-37/10-352 від 17.10.08 р.). Механізм збалансування іпотечного покриття із заборгованістю за звичайними іпотечними облігаціями зі змінним купоном схвалений Донецьким територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (лист №03-09/6167/08 від 29.10.08 р.). Методичні рекомендації щодо організації кредитного скорингу і оцінки ризиків іпотечних кредитів на основі стандартизованого підходу і внутрішніх рейтингів впроваджено в навчальний процес Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського при викладанні дисципліни «Кредитування і контроль» (лист № 11/1513 від 17.09.08 р.).
Особистий внесок здобувача. Автором самостійно сформульовано і обґрунтовано наукові ідеї, теоретичні розробки, висновки і рекомендації, а також здійснено керівництво практичним впровадженням результатів дисертаційної роботи. Внесок автора в опубліковані колективні роботи конкретизовано в списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні результати доповідалися і були схвалені на 10 міжнародних науково-практичних конференціях, в т.ч.: «Розвиток соціально-економічних відносин в умовах трансформації економіки України (ХНУ, м. Хмельницький, 2007 р.), «Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків» (м. Черкаси, 2007 р.), «Управління підприємством: проблеми і шляхи вирішення» (м. Ялта, 2007 р.), «Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: вплив на національну економіку та окремий бізнес» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), «Інноваційно-інвестиційна модель розвитку національної економіки» (м. Донецьк, 2008 р.), «Актуальні питання реформування житлово-комунального господарства в Україні» (м. Макіївка-Слов’янськ, 2008 р.), «Методологія та практика менеджменту на порозі XXI століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти» (м. Полтава, 2008р.), «Efektivni nstroje modernich vd – 2008» (Чехія, 2008 р.), «Naukowym progres na rubiezy tysiacleci – 2008» (Польща, 2008 р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 18 наукових робот, у т.ч. 8 - у провідних фахових виданнях, 10 – у матеріалах конференцій, з яких 12 належить здобувачу особисто. Загальний обсяг публікацій 7,65 д.а., з яких 6,27 д.а. особисто належить здобувачу.
