ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
23 листопада 2009 року 09:24 № 2а-11579/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Качура І.А. , суддів Васильченко І.П. Мазур А.С. при секретарі судового засідання Черненко О.В. за участю представника відповідача Луценко Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»про визнання нечинною Постанови №447 від 05 серпня 2009 року,
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.11.2009 року о 09 год. 24 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України.
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася до суду з позовом про визнання недійсною Постанови Національного банку України №447 від 05 серпня 2009 року про накладення мораторію на виконання зобов’зань Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра»своїх зобов’язань перед кредиторами на 6 місяців строком до 20 лютого 2009 року. В обгрунтування своїх вимог покликається на те, що 16.04.2008 року уклала Договір термінового банківського вкладу на суму 150000 доларів США з Філією ВАТ КБ «Надра»терміном на 12 місяців. 16.04.2009 року звернулась з заявою про повернення вкладу, однак їй було відмовлено на підставі введення у банку Тимчасової адміністрації і накладення мораторію на виконання зобов’язань строком на 6 місяців, до 10.08.2009 року. Даний мораторій, накладений оскаржуваною Постановою, вважає незаконним, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про особливості проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»не уповноважено відповідача продовжувати мораторій на строк більше 6 місяців, право на введення мораторію щодо виплат вкладів у згаданому вище банку було використано раніше. Відповідачем порушено її право на вільне розпорядження своїм майном.
Позивач до суду не з’явилася та подала заяву про розгляд справи у її відсутності. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечила та пояснила, що постановою правління Національного банку України від 05.08.2009 року №447 продовжується мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»і дана постанова ВАТ комерційний банк «Надра»не стосується. Крім того просила провадження у справі закрити, оскільки відносини банку і клієнта носять добровільний характер, НБУ не здійснює владні управлінські функції щодо позивача.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких підстав.
Як вбачається з поданої копії оскаржуваної Постанови, Постановою Національного банку України №447 від 05.08.2009 року «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 05.08.2009 по 21.01.2010, крім зобов’язань Банку за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, устанволених тимчасовим адміністратором Банку і погоджених Національним банком України.
З матеріалів справи слідує, що позивач уклала договір №381526 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір», оформленного в рамках Пакету послуг ПП Базовий №606614, від 16.04.2008 року з філією ВАТ КБ «Надра»Донецьке РУ.
У матеріалах справи відсутні відомості про перебування позивача у договірних відносинах з ТОВ «Український промисловий банк».
Позивач не навела доказів порушення її прав оскаржуваною Постановою.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Національного банку України про визнання нечинною Постанови №447 від 05 серпня 2009 року слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 9, 24, 71, 86, 158-163, 171, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –23.11.2009 року.
Головуючий Суддя Качур І.А.
Судді Васильченко І.П.
Мазур А.С.
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
10 лютого 2010 року 17:40 № 2а-4310/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Винокурова К.С. , суддів Донця В.А. Костенка Д.А.
при секретарі судового засідання Горбан А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ОСОБА_1
до Національного банку України
про визнання бездіяльності протиправною
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з позовом до Національного банку України (надалі НБУ, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у нездійсненні контролю за діями тимчасового адміністратора ТОВ «Укрпромбанк», що призвело до нанесення великого матеріального і морального збитку.
Ухвалою суду від 09.09.2009 р. відкрито провадження у справі, призначено попереднє судове засідання у справі.
У судовому засіданні 20.11.2009 року судом ухвалено про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду у колегіальному складі суду.
Позивач під час судового розгляду підтримав позов у повному обсязі. Позовні вимоги в цілому мотивовані тим, що позивач є вкладником ТОВ «Укрпромбанк»і звернувся до відповідача, який призначив тимчасову адміністрацію у Банку, за допомогою у поверненні депозитних коштів. У листах до керівництва Національного банку України позивач повідомляв про порушення з боку ТОВ «Укрпромбанк»умов договорів по банківським вкладам, проте листи залишились без відповіді, а належних дій по вжиттю заходів щодо повернення депозитних коштів Національним банком України вчинено не було. Бездіяльністю відповідача позивачу завдано значних матеріальних і моральних збитків, зокрема, позивач мав намір дати в борг особі-підприємцю ОСОБА_3 під 30% в місяць.
Відповідачем позову не визнано, представником відповідача подані заперечення у письмовому вигляді, які наявні в матеріалах справи.
В обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилався на положення статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої НБУ зобов’язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної загрози платоспроможності банку. Так, постановою Правління НБУ від 20.01.2009 р. № 19/БТ тимчасова адміністрація у ТОВ «Укрпромбанк»була призначена за результатами інспекційної перевірки у зв’язку з істотною загрозою його платоспроможності та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 21.01.2009 р. до 21.07.2009 р., який був продовжений згідно з постановою Правління НБУ від 05.08.2009 р. № 447 з 05.08.2009 р. до 21.01.2010 р. Разом з тим, у своїх запереченнях відповідач наголосив, що у Національного банку України відсутні правові підстави для втручання у діяльність тимчасового адміністратора, а також для втручання у договірні відносини, що виникають між банком та його клієнтами, оскільки відповідно до статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність»органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. Щодо спричинення збитків, про які зазначає у позовній заяві позивач, відповідач зауважив, що зі змісту долучених до справи документів неможливо встановити причинно-наслідковий зв'язок між матеріальними збитками позивача, які він зазнав внаслідок дій ТОВ «Укрпромбанк»та діями Національного банку України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 відповідно до договорів банківського вкладу № 1039/0305333001365004, № 1039/0305332001365003, № 1039/0305339001365001, 1039/0305334001365005, № 1039/030533100165002 від 10 грудня 2008 року є вкладником Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк». Зазначені договори діяли до 11 січня 2009 року.
15 січня 2009 року позивач звернувся до відділення № 39 філії Київського регіонального управління із заявою щодо отримання депозиту, проте позивачу було відмовлено у видачі коштів, посилаючись на те, що в банку коштів немає.
Станом на 21.01.2009 року позивач частково отримав кошти, хоча у повному обсязі банк не повернув кошти за договорами банківського вкладу.
Як зазначив у своїх поясненнях відповідач, протягом 2009 року до Національного банку України надійшло 6 звернень від позивача:
- заява від 03.02.2009 р., зареєстрована у Національному банку України 09.02.2009 року за № К-15034/2416/1;
- п'ять заяв від 20.02.2009 р., зареєстровані у Національному банку
26.02.2009 за № К-17109/5093/1.
Позивач у позовній заяві зазначає, що звернення були адресовані різним посадовим особам Національного банку України (тимчасово виконуючому обов'язки Голови Шаповалову А.В., директору Департаменту банківського регулювання та нагляду Кірєєву О.І., директору Департаменту реорганізації і припинення діяльності банків Раєвському К.Є., директору Департаменту безвиїзного банківського нагляду Мазепі В.І., Голові Ради Національного банку України Порошенку П.), однак відповідь він отримав лише від директора Департаменту реорганізації та припинення діяльності банків ОСОБА_7 та його заступника ОСОБА_10
Національний банк України листом від 25.02.2009 № 44-015/1446 за підписом заступника директора Департаменту реорганізації та припинення діяльності банків ОСОБА_10 (наявний в матеріалах справи) надав відповідь на заяву від 03.02.2009, а листом від 06.03.2009 № 44-020/2336 за підписом директора Департаменту реорганізації та припинення діяльності банків ОСОБА_7 (наявний в матеріалах справи) надано відповідь на заяви від 26.02.2009.
Особи, які підписали ці листи від імені Національного банку України, є посадовими особами Національного банку України, до повноважень яких належить розгляд звернень громадян.
У листі-відповіді відповідача повідомлялось про те, що постановою Правління Національного банку України від 20.01.2009 №19/БТ в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(далі - ТОВ «Укрпромбанк»або Банк) призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (21.01.2009-21.01.2010) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 21.01.2009 до 21.07.2009.
Пояснення по суті ситуації, що склалася у відношенні позивача по виплаті вкладу, надане позивачу Національним банком у листі за вих. № 44-015/1446 від 25.02.2009 року та, зокрема, досить чітко згідно положень законодавства містить відповіді на питання, з якими не погоджується позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Національного банку. В даному випадку, не існує жодних положень закону, які б зобов’язували Національний банк України за зверненням позивача, як вкладника банку, у якому введено тимчасову адміністрацію, здійснити виплату грошових коштів за договорами банківського вкладу, а вчинення дій, які не передбачені законом є порушенням ст. 19 Конституції України.
Статус Національного банку України визначений спеціальним Законом «Про Національний банк України», згідно зі ст. 4 якого Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених цим законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України; Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні; Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання; Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку , крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.
З посиланням на положення Закону «Про банки і банківську діяльність»(ст.ст. 75, 78, 85) відповідачем було зазначено, що у Банку призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік –з 21.01.2009 р. по 21.01.2010 р. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації, а з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора.
У статті 1 Закону «Про банки і банківську діяльність»наведено визначення мораторію - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.
Контроль за діяльністю тимчасового адміністратора Національним банком України здійснюється в межах функції банківського нагляду та відповідно до визначених Законами України “Про Національний банк України” та “Про банки і банківську діяльність” повноважень, який відповідно до ст. 85 Закону про банки, зокрема, полягає в тому, що Національний банк України розглядає попередній звіт тимчасового адміністратора та затверджує план дій тимчасового адміністратора або програму фінансового оздоровлення банку; у разі незатвердження у зазначений строк плану дій тимчасового адміністратора або програми фінансового оздоровлення банку зобов'язаний у тижневий строк призначити нового тимчасового адміністратора; має право вносити доповнення до плану дій тимчасового адміністратора або програми фінансового оздоровлення банку до та під час їх виконання; має право відкликати банківську ліцензію, ініціювати ліквідацію банку в будь-який час, коли дійде висновку, що фінансове оздоровлення банку є неможливим.
Проте Національний банк України не здійснює безпосереднього контролю за кожною дією ліквідатора, так само і не має повноважень на виконання функцій тимчасового адміністратора, у тому числі по задоволенню вимог вкладників щодо повернення коштів з депозитних рахунків.
На підставі викладеного, судом не приймається твердження позивача щодо протиправної бездіяльності Національного банку України з приводу повернення тимчасовим адміністратором під час дії мораторію коштів згідно з договорами банківського вкладу від 10.12.2008 р. оскільки, воно не відповідає фактичним даним та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України. Позивачем не наведено жодної правової норми, яка б зобов’язувала Національний банк України повернути вкладнику суму коштів під час здійснення у банку тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Враховуючи положення частини другої ст. 19 Конституції України згідно з якими органи державної влади повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Національного банку України.
Згідно з положеннями ст. 99 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді у встановленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб, а так само рішення, дії чи бездіяльність тимчасового адміністратора, ліквідатора та залучених ними осіб.
Жодних доказів, які б свідчили про заподіяння Національним банком України позивачу збитків в сумі 314 171 грн. матеріали справи не містять, у зв’язку з чим вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають. Понесення збитків у вказаній сумі позивач пов’язував з фактом неотриманням коштів у повному обсязі за договорами банківського вкладу, однак враховуючи відсутність порушень з боку Національного банку України положень закону, суд визнає безпідставними вимоги позивача до відповідача у справі.
Разом з тим суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Кампус Коттон клаб” щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв’язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб’єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.
Таким чином, позивач скористався своїм правом на судовий захист і його право не може бути обмежене, однак при встановлених обставинах підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Враховуючи все вищенаведене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя К.С. Винокуров
Судді Д.А. Костенко
В.А. Донець
