01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
27 вересня 2010 року № 2а-12011/10/2670
27 вересня 2010 року № 2а-12011/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Арсірія Р.О. Скочок Т.О. в порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Національного банку України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"
про визнання недійсною Постанови від 05.08.2009р. №447
Обставини справи :
Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання нечинною постанову Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 447 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова є такою, що грубо порушує право власності на особисті майнові права та свободи, права позивача щодо володіння, користування і розпорядження особистою власністю, якою є кошти на депозитному рахунку.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що Правління Національного банку, приймаючи постанову від 05.08.2009 № 447 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», діяло відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, згідно з якими органи державної влади повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»підтримала заперечення відповідача та просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
09.09.2010 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наявність заяви позивача про розгляд справи без його участі, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за доцільне розглянути справу в порядку письмового провадження.
За наслідками обговорення питання щодо можливості розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
29.01.2009 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(далі - Банк) в особі Закарпатської філії, укладено договір банківського вкладу № */030848. Згідно даного договору ОСОБА_1 передала, а Банк прийняв вклад у вигляді грошових коштів в сумі 8 503, 18 грн. строком на 183 дні (з 29.01.2009 по 30.07.2009).
Постановою Правління Національного банку України від 20.01.2008 № 19/БТ «Про призначення тимчасової адміністрації в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Банку з 21.01.2009 по 21.07.2009.
У зв’язку з закінченням строку дії договору банківського вкладу 30.06.2009 ОСОБА_1 звернулась до Банку із заявою про повернення вкладу у передбачений Договором строк.
Постановою Правління Національного банку України від 05 серпня 2009 № 447 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»продовжено дію мораторію.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У позовній заяві, позивач зазначає, що його звернення до суду з позовом про визнання протиправною Постанову Правління Національного банку України обумовлене відмовою Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»здійснити виплату грошових коштів у зв’язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів Банку з 21.01.2009 по 21.07.2009 та в подальшому продовження дії мораторію оскаржуваною постановою.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2010 № 19 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»Національним банком України з 21.01.2010 відкликано банківську ліцензію у ТОВ «Український промисловий банк»та ініційовано процедуру ліквідації цього банку.
Згідно листа ліквідатора ТОВ «Український промисловий банк»від 06.09.2010 № 12679 на виконання спільної Постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 07.10.2009 № 1133 «Про взаємодію Кабінету Міністрів України і Національного банку України щодо відчуження товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»зобов’язань за вкладами фізичних осіб та активів публічному акціонерному товариству «Родовід Банк»депозит ОСОБА_1 16.11.2009 було передано до АТ «РОДОВІД БАНК».
Згідно листа тимчасового адміністратора АТ «РОДОВІД БАНК»від 09.09.2010 № 34-01-б.б/20129 зобов’язання АТ «РОДОВІД БАНК»перед вкладником ОСОБА_1 по депозитному договору № 1/0308482001403001 виконані в повному обсязі. 11.01.2010 кошти отримані клієнтом через касу АТ «РОДОВІД БАНК».
Тобто, станом на 21.01.2010 оскаржувана постанова не зачіпала права та інтереси ОСОБА_1, оскільки зобов’язання щодо виплати банківського вкладу позивачу були передані АТ «РОДОВІД БАНК».
Як зазначено в ст. 60 КАС України фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах тільки у випадках, встановлених законом.
Згідно ч. 2 статті 171 КАС України та п. 21 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Як встановлено судом вище, у відношенні позивача оскаржуваний нормативно-правовий акт в частині спірних положень станом на 11.01.2010 застосовано не було, оскільки суму вкладу позивачу було виплачено, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки права та інтереси ОСОБА_1 оскаржуваним актом не порушено.
Стосовно тверджень позивача про незаконність оскаржуваної постанови, суд вважає за необхідне вказати про наступне.
Статтею 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено підстави призначення тимчасової адміністрації. Так, зокрема Національний банк України має право призначити тимчасову адміністрацію банку у разі: 1) двох або більше порушень банком законних вимог Національного банку України; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу банку на 30 відсотків протягом останніх 6 місяців; 3) якщо банк протягом 5 робочих днів не виконує 10 і більше відсотків своїх прострочених зобов'язань; 4) арешту або набрання законної сили обвинувальним вироком щодо злочинних діянь керівників банку; 5) вчинення банком дій щодо приховування рахунків, будь-яких активів, реєстрів, звітів, документів; 6) необгрунтованої відмови банку у наданні документів чи інформації, передбачених цим Законом, уповноваженим представникам Національного банку України; 7) наявності публічного конфлікту у керівництві банку; 8) наявності клопотання банку про призначення тимчасової адміністрації; 9) здійснення банком операцій з високим рівнем ризику, які призвели або можуть призвести до втрати активів або доходів; 10) порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів.
З урахуванням вказаної статті відповідачем прийнято Постанову № 19/БТ від 20.01.2009 "Про призначення тимчасоволї адміністрації в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", якою призначено тимчасову адміністрацію стороком на 1 рік та введено мораторій на задовлення вимог кредиторів строком на шість місяців з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків" (далі - Закон) Національний банк України має право продовжити на термін до шести місяців мораторій на задоволення вимог кредиторів банку, в якому на момент прийняття цього Закону введено мораторій. Вказаний Закон набрав чинності 05.08.2009.
Враховуючи, що станом на 05.08.2009, тобто на момент прийняття Закону у банку було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Постановою Правлінння Національного банку України від 20.01.2009 № 19/БТ, суд приходить до висновку про правомірність його продовження з огляду на положення Закону.
Крім того, суд вважає, що оскаржувана постанова є розпорядчим документом Національного банку України, а не нормативно-правовим актом на чому також наполягав представник відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.2005 № 34/5 нормативно-правовий акт визначений як офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
Згідно п. 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться.
Постанова № 447 від 05.08.2009 прийнята відповідачем під час здійснення тимчасової адміністрації в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та стосується господарського інтересу конкретного банку, тобто має персоніфікований характер, не зачіпає права та інтереси інших банків, розрахована на разове використання.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є розпорядчим актом Національного банку України, тобто документом, що виданий відповідачем у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань відповідно до наданої компетенції.
Також судом враховано позицію Київського апеляційного адміністративного суду, який встановив у справі № 1/11317 (2а-12023/08) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана вантажно-транспортна компанія" до Національного банку України про визнання нечинною Постанови Правління Національного банку України від 07.10.2008 № 308 "Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку", що оскаржувана постанова прийнята відповідачем в рамках здійснення банківського контролю за діяльністю конкретної банківської установи, а тому не є нормативно-правовим актом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона долвести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. крім випадків, втсановлених сттею 72 цього Кодексу.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"
про визнання недійсною Постанови від 05.08.2009р. №447
Обставини справи :
Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання нечинною постанову Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 447 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова є такою, що грубо порушує право власності на особисті майнові права та свободи, права позивача щодо володіння, користування і розпорядження особистою власністю, якою є кошти на депозитному рахунку.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що Правління Національного банку, приймаючи постанову від 05.08.2009 № 447 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», діяло відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, згідно з якими органи державної влади повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»підтримала заперечення відповідача та просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
09.09.2010 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наявність заяви позивача про розгляд справи без його участі, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за доцільне розглянути справу в порядку письмового провадження.
За наслідками обговорення питання щодо можливості розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
29.01.2009 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(далі - Банк) в особі Закарпатської філії, укладено договір банківського вкладу № */030848. Згідно даного договору ОСОБА_1 передала, а Банк прийняв вклад у вигляді грошових коштів в сумі 8 503, 18 грн. строком на 183 дні (з 29.01.2009 по 30.07.2009).
Постановою Правління Національного банку України від 20.01.2008 № 19/БТ «Про призначення тимчасової адміністрації в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Банку з 21.01.2009 по 21.07.2009.
У зв’язку з закінченням строку дії договору банківського вкладу 30.06.2009 ОСОБА_1 звернулась до Банку із заявою про повернення вкладу у передбачений Договором строк.
Постановою Правління Національного банку України від 05 серпня 2009 № 447 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»продовжено дію мораторію.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У позовній заяві, позивач зазначає, що його звернення до суду з позовом про визнання протиправною Постанову Правління Національного банку України обумовлене відмовою Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»здійснити виплату грошових коштів у зв’язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів Банку з 21.01.2009 по 21.07.2009 та в подальшому продовження дії мораторію оскаржуваною постановою.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2010 № 19 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»Національним банком України з 21.01.2010 відкликано банківську ліцензію у ТОВ «Український промисловий банк»та ініційовано процедуру ліквідації цього банку.
Згідно листа ліквідатора ТОВ «Український промисловий банк»від 06.09.2010 № 12679 на виконання спільної Постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 07.10.2009 № 1133 «Про взаємодію Кабінету Міністрів України і Національного банку України щодо відчуження товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»зобов’язань за вкладами фізичних осіб та активів публічному акціонерному товариству «Родовід Банк»депозит ОСОБА_1 16.11.2009 було передано до АТ «РОДОВІД БАНК».
Згідно листа тимчасового адміністратора АТ «РОДОВІД БАНК»від 09.09.2010 № 34-01-б.б/20129 зобов’язання АТ «РОДОВІД БАНК»перед вкладником ОСОБА_1 по депозитному договору № 1/0308482001403001 виконані в повному обсязі. 11.01.2010 кошти отримані клієнтом через касу АТ «РОДОВІД БАНК».
Тобто, станом на 21.01.2010 оскаржувана постанова не зачіпала права та інтереси ОСОБА_1, оскільки зобов’язання щодо виплати банківського вкладу позивачу були передані АТ «РОДОВІД БАНК».
Як зазначено в ст. 60 КАС України фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах тільки у випадках, встановлених законом.
Згідно ч. 2 статті 171 КАС України та п. 21 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Як встановлено судом вище, у відношенні позивача оскаржуваний нормативно-правовий акт в частині спірних положень станом на 11.01.2010 застосовано не було, оскільки суму вкладу позивачу було виплачено, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки права та інтереси ОСОБА_1 оскаржуваним актом не порушено.
Стосовно тверджень позивача про незаконність оскаржуваної постанови, суд вважає за необхідне вказати про наступне.
Статтею 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено підстави призначення тимчасової адміністрації. Так, зокрема Національний банк України має право призначити тимчасову адміністрацію банку у разі: 1) двох або більше порушень банком законних вимог Національного банку України; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу банку на 30 відсотків протягом останніх 6 місяців; 3) якщо банк протягом 5 робочих днів не виконує 10 і більше відсотків своїх прострочених зобов'язань; 4) арешту або набрання законної сили обвинувальним вироком щодо злочинних діянь керівників банку; 5) вчинення банком дій щодо приховування рахунків, будь-яких активів, реєстрів, звітів, документів; 6) необгрунтованої відмови банку у наданні документів чи інформації, передбачених цим Законом, уповноваженим представникам Національного банку України; 7) наявності публічного конфлікту у керівництві банку; 8) наявності клопотання банку про призначення тимчасової адміністрації; 9) здійснення банком операцій з високим рівнем ризику, які призвели або можуть призвести до втрати активів або доходів; 10) порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів.
З урахуванням вказаної статті відповідачем прийнято Постанову № 19/БТ від 20.01.2009 "Про призначення тимчасоволї адміністрації в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", якою призначено тимчасову адміністрацію стороком на 1 рік та введено мораторій на задовлення вимог кредиторів строком на шість місяців з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків" (далі - Закон) Національний банк України має право продовжити на термін до шести місяців мораторій на задоволення вимог кредиторів банку, в якому на момент прийняття цього Закону введено мораторій. Вказаний Закон набрав чинності 05.08.2009.
Враховуючи, що станом на 05.08.2009, тобто на момент прийняття Закону у банку було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Постановою Правлінння Національного банку України від 20.01.2009 № 19/БТ, суд приходить до висновку про правомірність його продовження з огляду на положення Закону.
Крім того, суд вважає, що оскаржувана постанова є розпорядчим документом Національного банку України, а не нормативно-правовим актом на чому також наполягав представник відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.2005 № 34/5 нормативно-правовий акт визначений як офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
Згідно п. 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться.
Постанова № 447 від 05.08.2009 прийнята відповідачем під час здійснення тимчасової адміністрації в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та стосується господарського інтересу конкретного банку, тобто має персоніфікований характер, не зачіпає права та інтереси інших банків, розрахована на разове використання.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є розпорядчим актом Національного банку України, тобто документом, що виданий відповідачем у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань відповідно до наданої компетенції.
Також судом враховано позицію Київського апеляційного адміністративного суду, який встановив у справі № 1/11317 (2а-12023/08) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана вантажно-транспортна компанія" до Національного банку України про визнання нечинною Постанови Правління Національного банку України від 07.10.2008 № 308 "Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку", що оскаржувана постанова прийнята відповідачем в рамках здійснення банківського контролю за діяльністю конкретної банківської установи, а тому не є нормативно-правовим актом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона долвести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. крім випадків, втсановлених сттею 72 цього Кодексу.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст.254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Головуючий суддя В.І. Келеберда
Судді Р.О. Арсірій
Т. О. Скочок
Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст.254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Головуючий суддя В.І. Келеберда
Судді Р.О. Арсірій
Т. О. Скочок
