Криза: небезпека або можливості?

Наталія Горячківська

аналітик East West Group

В японській мові слово криза відображається двома ієрогліфами «небезпека» та «можливості», але ж чи дійсно є будь-які «можливості» під час кризи?

Для з’ясування цього питання розглянемо механізм формування та виходу із кризи з точки зору функціонування фінансово-банківської системи.

По-перше, криза у банківській системі характеризується зниженням рівня довіри до банківської системи, вилученням коштів із банків, зниженням курсів акцій та, відповідно, рівня капіталізації фінансово-банківських установ. Зазначене призводить до зменшення ліквідності банківських установ та виникнення випадків затримки платежів, що в свою чергу підсилює недовіру до банків та бажання вивести кошти з банків чи банківської системи країни, що зазнає кризи.

Криза ліквідності в банку виникає через те, що банки не завжди мають правові підстави щодо достроково відкликання наданих кредитів, разом з тим, що вкладники мають такі права щодо вкладених до банків депозитів.
Але ж потрібно розуміти, що провини банків в цьому не має, оскільки уся їх економічна природа полягає в акумуляції в тому числі короткострокових ресурсів і надання кредитів із різними, звичайно більш довгостроковими, термінами виконання.
При цьому, вартість ресурсів, як тих що залучаються банками, так і тих що надаються у вигляді кредитів, відрізняється у різних періодах: короткострокові ресурсів є, в звичайних умовах, дешевшими над довгостроковими. Відповідно вкладання короткострокових ресурсів в більш довгострокові це є один із найвагоміших джерел формування доходу в банківській системі.
Виходячи з вищезазначеного ми отримуємо формулу, що або банк працює прибутково і допускає розриви між термінами погашення вкладів та кредитів або він працює надійно, не допускаючи таких розривів, але не отримує достатнього прибутку.
Звичайно, що банки намагаються отримати прибуток і шукають компроміс між строками залучення депозитів та надання кредитів. Цей компроміс і визначає якість управління банком та його ресурсами. Але якщо в звичайних умовах точка компромісу знаходиться в одному положенні, в умовах кризи вона дуже зміщується. Це призводить до висновку, що надмірним попитом на депозити можна призвести до неліквідного стану будь-яку банківську установу.
Разом з цим, суспільству слід пам’ятати про те, що надання довгострокових кредитів – це підтримка економіки країни та, в тому числі, тих підприємств, на яких працюють вкладники банків. Тобто, те, що вони працюють на успішному підприємстві і отримують високу зарплатню є також результатом того, що гроші вкладників були надані цьому підприємству у вигляді кредиту для поповнення оборотних коштів або виконання якогось інвестиційного проекту. Забираючи свої кошти з банку, вкладник, умовно, забирає кошти з підприємства на якому працює і унеможливлює його ефективне функціонування, що призводить до зменшення заробітної плати, скорочень персоналу, скорочення споживання інших ресурсів для виробництва, що вже ланцюжково зменшує виробництво і доходи інших підприємств – постачальників і призводить до відповідних негативних подій і на цих підприємствах. 
Таким чином, вкладники, забираючи свої кошти у банків ланцюжком руйнує економіку країни , що призводить на них подвійний ефект в масштабах країни: забрав вклад – звільнили з роботи через скорочення виробництва або скоротили заробітну плату. Скоротили зарплату – знизилися купівельна спроможність, що призвело до зменшення попиту на товари та відповідно новий віток скорочення виробництва. Скорочення виробництва – скорочення персоналу. І так, набираючи оберти криза втягує все більше банків, підприємств та громадян у патову ситуацію.

Що ж відбувається далі і як розгортаються події і чому «криза» по-японські це ще й можливості?

По-перше, криза усуває з ринку підприємства які працюють менш ефективно, залишаючи найбільш економні та ефективні, таким чином посилюючі конкуренцію на ринку, що також призводить до зменшення цін на товари та послуги до більш економічно-обгрунтованих. В Україні, це може призвести до зменшення прибутків у будівництві, яке закладало надмірні показники рентабельності бізнесу та інших подібних неефективних підприємств чи галузей.
По-друге, звільнені працівники підприємств намагатимуться заради виживання створити власні маленькі чи середні бізнеси, що призводитиме до формування середнього класу в Україні, якого бракувало економіці країні довгий час.
По-третє, зростання курсу іноземної валюти, що в Україні супроводжує кризові процеси, підвищує вартість іноземних товарів, що відповідно стимулюватиме власне національне виробництво, захищаючи його від конкуренції з більш дорогими імпортними товарами, що створює національним виробникам додаткові економічні переваги.

Таким чином, під час економічної кризи, руйнуючі одні економічні процеси, створюються інші, економічно більш ефективніші, але процес такого перетворення для економіки країни є болісним, який може супроводжуватися втратою важливих підприємств чи руйнуванням окремих галузей. Тому, розсудливість в управлінні коштами, як з боку банків та їх вкладників, підприємств, розуміння постійної необхідності зниження собівартості послуг, підвищення ефективності праці – є шляхом, що забезпечує еволюційне, безкризове перетворен;ня та зростання підприємств, галузей та економіки в цілому.

Читайте также "Кому не страшен кризис"