Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18—22, ст. 144):
1) у частині п’ятій статті 126 слово “відкрите” замінити словом “публічне”;
2) у частині першій статті 336 слово “відкритого” замінити словом “публічного”.
2. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40—44 , ст. 356):
1) частину першу статті 107 доповнити словами “крім випадків, передбачених законом”;
2) частину першу статті 520 доповнити словами “якщо інше не передбачено законом”.
3. Статтю 5 Закону України «Про податок на додану вартість» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 21, ст. 156 із наступними змінами) доповнити пунктами 5.19. та 5.20. такого змісту:
«5.19. Звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з поставки (продажу, відчуження іншим способом) майна, що передане фізичними особами, а також суб’єктами підприємницької діяльності – приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку у заставу (в тому числі іпотеку) та на яке було звернено стягнення.
5.20. Звільняються від оподаткування операції банків з продажу (передачі) або придбання зобов’язань за депозитами (вкладами)».
4. Пункт 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 27, ст. 181 із наступними змінами) доповнити підпунктом 7.9.7 такого змісту:
“7.9.7 З метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов’язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.
При першому відступлені зобов’язань валові витрати, понесені платником податку-першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами – у розмірі фактичної заборгованості за основним боргом, процентами та іншими платежами за договором за умови що такі проценти та платежі були включені до складу валового доходу в попередніх податкових періодах відповідно до вимог цього Закону, а за іншими цивільно-правовими договорами – у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу валових доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу валових витрат згідно з вимогами цього Закону.
Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов’язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов’язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу валового доходу платника податку.
Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов’язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов’язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, отримані збитки не включаються до складу валових витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.”
5. У Законі України “Про банки і банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5—6, ст. 30 із наступними змінами):
1) у статті 2:
визначення терміна “мораторій” викласти у такій редакції:
“мораторій — зупинення виконання банком зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань”;
у визначенні терміна “учасники банку” слово “відкритим” замінити словом “публічним”;
доповнити визначенням такого змісту:
«фінансове оздоровлення банку — відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність до вимог Національного банку України»;
2) у частині першій статті 6 слово “відкритого” замінити словом “публічного”;
3) пункт 11 частини другої статті 17 викласти у такій редакції:
“11) копії звіту про проведення приватного розміщення акцій — для банку, який створюється у формі публічного акціонерного товариства”.
4) статтю 26 викласти у такій редакції:
“Стаття 26. Способи реорганізації банку
Банк може бути реорганізований за рішенням власників банку, а у разі призначення тимчасової адміністрації — за рішенням Національного банку України або тимчасового адміністратора, погодженим з Національним банком України.
Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.
У разі реорганізації банку шляхом перетворення, до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов’язання.”
5) у статті 27:
частину першу викласти у такій редакції:
“Порядок здійснення реорганізації банку за рішенням Національного банку України або тимчасового адміністратора встановлюється цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.”;
у частині другій слова “попереднього дозволу Національного банку України” замінити словами “надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку”;
після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:
“У разі здійснення реорганізації банку за рішенням його власників шляхом перетворення план реорганізації банку не складається”.
У зв’язку з цим частини третю — шосту вважати відповідно частинами четвертою — сьомою;
частину четверту викласти у такій редакції:
“Національний банк України визначає перелік документів, які подаються для отримання дозволу на реорганізацію та затвердження плану реорганізації банку”;
частину сьому виключити;
6) частину четверту статті 28 виключити;
7) у статті 30:
у пункті 4 частини третьої:
у першому реченні слово “контракту” замінити словом “договору”;
друге речення викласти в такій редакції: “При цьому сума субординованого боргу, включеного у капітал, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п’яти останніх років дії договору”;
частину четверту замінити двома частинами такого змісту:
“Національний банк України має право визначати своєю постановою інші складові додаткового капіталу, а також умови та порядок його формування.
Додатковий капітал не може бути більш як 100 відсотків основного капіталу”;
8) частину другу статті 43 доповнити пунктом 4 такого змісту:
«4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади»;
9) Статтю 58 доповнити частинами четвертою та п’ятою такого змісту:
Власники істотної участі зобов’язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності (банкрутства) банку.
“Власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених структурних підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність згідно із законами України»;
10) у статті 62:
частину п’яту викласти в такій редакції:
«Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам та Національному банку України в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій»;
після частини п’ятої доповнити новою частиною такого змісту:
«Банк має право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, особі (в тому числі яка уповноважена діяти від імені держави), на користь якої відчужуються активи та зобов’язання банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, або під час здійснення процедури ліквідації. Національний банк України (тимчасовий адміністратор) має право надавати Міністерству фінансів України інформацію, яка містить банківську таємницю щодо банків, участь у капіталізації яких бере держава».
У зв’язку з цим частини шосту-дев’яту вважати відповідно частинами сьомою-десятою;
частину восьму викласти в такій редакції:
«Національний банк України відповідно до міжнародного договору України або за принципом взаємності має право надавати інформацію, отриману при здійсненні нагляду за діяльністю банків, органу банківського нагляду іншої держави, а також отримувати від органу банківського нагляду іншої держави таку інформацію. Надана (отримана) інформація може бути використана виключно з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму»;
11) статтю 67 після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:
«Національний банк має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, що встановлені статтею 73 цього Закону. Під час здійснення процедури тимчасової адміністрації банку або особливого режиму контролю за діяльністю банку Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок».
У зв’язку з цим частини четверту-восьму вважати відповідно частинами п’ятою-дев’ятою;
12) у статті 75:
у частині першій слово «істотної» виключити;
у частині другій:
у пункті 1 слово «систематичних» замінити словами «двох або більше»;
у пункті 2 слова «при одночасному порушенні хоча б одного економічного нормативу» виключити;
у пункті 3 цифри «15» замінити цифрою «5»;
доповнити пунктами 9 та 10 такого змісту:
«9) здійснення банком операцій з високим рівнем ризику, які призвели або можуть призвести до втрати активів або доходів;
10) порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів»;
частини четверту-п’яту замінити трьома частинами такого змісту:
«Керівником тимчасової адміністрації є тимчасовий адміністратор, який призначається Національним банком України. Національний банк України має право призначити одну й ту саму особу тимчасовим адміністратором двох та більше банків.
Національний банк України має право на період тимчасової відсутності тимчасового адміністратора уповноважити на виконання його функцій особу, яка відповідає вимогам, встановленим цим Законом до тимчасового адміністратора.
Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію на термін до 1 року».
13) у статті 76:
назву викласти в такій редакції:
«Стаття 76. Вимоги до тимчасового адміністратора»;
частини першу та сьому виключити»;
14) статтю 79 викласти у такій редакції:
“Стаття 79. Об’ява про призначення тимчасової адміністрації
Національний банк України розміщує в день призначення тимчасової адміністрації інформацію про це на своєму офіційному веб-сайті та протягом трьох днів в газеті “Урядовий кур’єр” або “Голос України”.
Рішення про призначення тимчасової адміністрації Національний банк України надсилає до головного офісу та до кожного територіально відокремленого відділення банку, філії із зазначенням дати початку здійснення тимчасової адміністрації”;
15) у статті 80:
частину третю викласти в такій редакції:
«З дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та зобов’язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку України з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів»;
пункти 9 і 10 частини четвертої викласти в такій редакції:
“9) відчужувати активи та/або зобов’язання банку з метою його фінансового оздоровлення;
10 ) здійснити реорганізацію банку”;
у частині п’ятій слова “для продажу” замінити словами “на відчуження”;
доповнити новими частинами сьомою-чотирнадцятою такого змісту:
“Тимчасовий адміністратор вживає заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, в тому числі відступлення права вимоги, переведення боргу чи реорганізацію банку, без повідомлення та отримання згоди акціонерів, боржників, кредиторів (вкладників) банку. Акціонери, кредитори (вкладники) банку не мають права вимагати припинення або дострокового виконання зобов'язань банку та відшкодування їм збитків при виконанні заходів, передбачений програмою фінансового оздоровлення банку.
Особа, яка є стороною договору про передачу активів та/або зобов’язань банку, в якому введено тимчасову адміністрацію, звільняється від сплати будь-яких платежів, пов’язаних із відчуженням/отриманням таких активів та/або зобов’язань, за внесення змін до державних реєстрів та плати за послуги, що надаються державними органами.
Тимчасовий адміністратор при прийнятті рішень про одночасне відчуження активів та зобов’язань банку, зобов’язаний забезпечити пріоритетність захисту інтересів кредиторів банку відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 96 цього Закону.
До банка-правонаступника, який створюється внаслідок реорганізації банку тимчасовим адміністратором шляхом виділення, не застосовуються вимоги статей 31, 32 цього Закону. Розмір та порядок формування статутного капіталу такого банку-правонаступника визначається Національним банком України. Тимчасовий адміністратор зобов’язаний продати такий банк-правонаступник до завершення процедури тимчасової адміністрації.
Для компенсації покупцю різниці між вартістю зобов’язань та активів, що відчужуються, держава надає фінансову допомогу фінансовій установі, (у тому числі санаційному банку) на користь якої відчужуються активи та/або зобов’язання банку, в розмірі, що не перевищує різниці між зобов’язаннями перед фізичними особами – вкладниками банку у межах сум, що підлягають відшкодуванню Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, в тому числі відчуженими, та вартістю відчужених на користь фінансової установи активів банку. Вартість активів банку, що відчужуються на користь фінансової установи, визначається незалежними оцінювачами відповідно до закону про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.
Держава надає фінансову допомогу за рахунок коштів Державного бюджету України чи шляхом передачі державних облігацій України відповідно до рішень Кабінету Міністрів України. Обсяг фінансової допомоги на наступний рік передбачається в законі про Державний бюджет України в грошовій формі та/або в правах на здійснення емісії державних облігацій України. Порядок надання та використання державної фінансової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетами Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності та з питань бюджету.
Державна допомога також може надаватись шляхом передачі державних облігацій України, випущених чи отриманих понад обсяги, затверджені у Законі про державний бюджет на відповідний рік з відповідним коригуванням граничного розміру державного боргу України.
На обсяг випущених державних облігацій України Міністерство фінансів України збільшує відповідні показники фінансування державного бюджету понад обсяги, затверджені у додатку N 2 Закону про Державний бюджет на відповідний рік».
16) статті 83—85 викласти у такій редакції:
“Стаття 83. Організація роботи тимчасового адміністратора
Тимчасовий адміністратор не пізніше ніж через два тижні з дня призначення подає Національному банку України попередній звіт.
Попередній звіт повинен включати результати загальної оцінки відповідності діяльності банку вимогам цього Закону і нормативно-правових актів Національного банку України та пропозиції щодо приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Якщо тимчасова адміністрація призначена у зв’язку з погіршенням фінансового стану банку або за висновком Національного банку фінансовий стан банку погіршився, попередній звіт також повинен включати:
1) результати попередньої оцінки фінансового стану банку (стану кредитного портфелю, активів та зобов’язань, ліквідності тощо);
2) пропозицію щодо суми коштів, необхідних для відновлення платоспроможності банку або необхідності відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;
3) пропозиції щодо можливих шляхів фінансового оздоровлення банку (капіталізація банку за рахунок учасників та/або інвесторів, продаж активів для погашення зобов’язань, реорганізація тощо).
Тимчасовий адміністратор вживає заходів до відновлення діяльності банку відповідно до плану дій тимчасового адміністратора, а у разі призначення тимчасової адміністрації у зв’язку з погіршенням фінансового стану банку — відповідно до програми фінансового оздоровлення банку.
Тимчасовий адміністратор подає Національному банку України:
план дій тимчасового адміністратора у строк до двох тижнів з дня призначення тимчасової адміністрації;
програму фінансового оздоровлення банку у строк до одного місяця з дня призначення тимчасової адміністрації.
Тимчасовий адміністратор складає план дій тимчасового адміністратора або програму фінансового оздоровлення банку та подає Національному банку України звіт про їх виконання в порядку, встановленому Національним банком України».
Стаття 84. Контроль за діяльністю тимчасової адміністрації
Національний банк України організовує, координує та контролює діяльність тимчасової адміністрації, а також дає вказівки, обов’язкові до виконання тимчасовим адміністратором.
Національний банк України розглядає попередній звіт тимчасового адміністратора та затверджує план дій тимчасового адміністратора або програму фінансового оздоровлення банку не пізніше ніж через два тижні від дня подання тимчасовим адміністратором відповідних документів. У разі не затвердження у зазначений строк плану дій тимчасового адміністратора або програми фінансового оздоровлення банку Національний банк України зобов’язаний у тижневий строк призначити нового тимчасового адміністратора.
Національний банк України має право вносити доповнення до плану дій тимчасового адміністратора або програми фінансового оздоровлення банку до та під час їх виконання.
Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію, ініціювати ліквідацію банку у будь-який час, коли дійде висновку, що фінансове оздоровлення банку є неможливим.
Стаття 85. Мораторій
Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більш як три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку.
Національний банк України розміщує в день прийняття рішення про введення мораторію інформацію про це на своєму офіційному веб-сайті та протягом трьох днів в газеті “Урядовий кур’єр” або “Голос України”.
Протягом дії мораторію:
1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;
2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Мораторій не поширюється на зобов’язання, які пов’язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров’ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів.
З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, що банк зобов’язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов’язаннями можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.
нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов’язань які виникли під час дії мораторію – розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами;
розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) в розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію;
фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за невиконання чи неналежне виконання банком зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію».
17) текст статті 86 викласти в такій редакції:
«Тимчасовий адміністратор припиняє свою діяльність з дня прийняття Національним банком України рішення про припинення тимчасової адміністрації або усунення тимчасового адміністратора від виконання обов’язків»;
18) главу 15 розділу V доповнити статтею 861 такого змісту:
«Стаття 861. Санаційний банк
Кабінет Міністрів України за поданням Національного банку України, узгодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності, має право створити санаційний банк, який не є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Основним завданням санаційного банку є захист інтересів вкладників (кредиторів) банків.
Банк набуває статусу санаційного з моменту видачі йому Національним банком України ліцензії санаційного банку та має право здійснювати лише операції, передбачені цією ліцензією.
Порядок видачі ліцензії санаційного банку, регулювання діяльності та нагляд за санаційним банком здійснюється в порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Національного банку України, погодженими з Кабінетом Міністрів України та Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності»;
19) у статті 92:
частину першу доповнити пунктом 31 такого змісту:
31) має право відчужувати активи та/або зобов’язання банку»;
після частини першої доповнити трьома новими частинами такого змісту:
«Ліквідатор при прийнятті рішень про відчуження активів та/або зобов’язань банку зобов’язаний забезпечити пріоритетність захисту інтересів кредиторів банку відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 96 цього Закону.
Ліквідатор приймає рішення про отримання та відчуження активів та/або зобов’язань без повідомлення та отримання згоди акціонерів, боржників, кредиторів (вкладників) банку.
Особа, яка є стороною договору про передачу активів та/або зобов’язань банку, під час здійснення ліквідаційної процедури банку, звільняється від сплати будь-яких платежів, пов’язаних із відчуженням/отриманням таких активів та/або зобов’язань, за внесення змін до державних реєстрів та плати за послуги, що надаються державними органами».
У зв’язку з цим частини другу та третю вважати відповідно частинами п’ятою та шостою;
20) у статті 96:
у частині першій:
пункти 3, 4 та 5 викласти в такій редакції:
«3) вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виникли у випадках, визначених законодавством про гарантування вкладів фізичних осіб;
4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб;
5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування»;
доповнити пунктом 51 такого змісту:
«51) вимоги Міністерства фінансів України, що виникли у зв’язку з наданням поворотної фінансової допомоги за виключенням внесків до статутного капіталу»;
пункт 7 доповнити словами «крім вимог за субординованим боргом;»;
доповнити пунктом 8 такого змісту:
«8) вимоги за субординованим боргом»;
у частині сьомій слова «крім вимог кредиторів, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті» виключити;
частину восьму виключити;
21) текст статті 99 викласти в такій редакції:
«Банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді у встановленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб, а так само рішення, дії чи бездіяльність тимчасового адміністратора, ліквідатора та залучених ними осіб.
Рішення Національного банку України, його службовців, тимчасового адміністратора та ліквідатора можуть бути оскаржені до суду виключно з метою встановлення законності таких рішень.
Оскарження не зупиняє виконання оскаржуваного рішення або дії.
Службовці Національного банку України, тимчасовий адміністратор, ліквідатор та залучені ними особи не несуть особистої відповідальності за будь-які дії або бездіяльність, якщо вони діяли добросовісно та на законних підставах. Позови, подані проти таких осіб, вважаються позовами, поданими проти Національного банку України.
Національний банк України забезпечує правовий захист своїх службовців, тимчасового адміністратора, ліквідатора або залучених ними осіб у разі подання проти них позовів, пов’язаних із забезпеченням виконання ними функцій Національного банку України.
Шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки службовця Національного банку України, тимчасового адміністратора, ліквідатора або залучених ними осіб, відшкодовується згідно з законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами про страхування фінансової відповідальності».
6. У Законі України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (Відомості Верховної Ради України 2001 р., № 10, ст.44; 2003 р., №24, ст.154; 2006 р., №1, ст.18):
1) абзац третій преамбули викласти в такій редакції:
«Цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Розділу V Закону України «Про банки і банківську діяльність», та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
2) підпункт 16.5.3. пункту 16.5 статті 16 викласти в такій редакції:
«16.5.3. До банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом:
за порушення строків зарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) з вини банку;
за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) на момент введення мораторію та під час його дії.
З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) в розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію;
фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію».
7. У Законі України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 5, ст. 30; 2007 р., N 2, ст. 15; 2009 р., № 14, ст.181):
1) частину першу статті 2 доповнити реченням такого змісту: «Санаційний банк не є учасником Фонду»;
2) частину першу статті 3 після слів «учасника (тимчасового учасника) Фонду» доповнити словами «та санаційного банку».
8. Пункт 17 частини першої статті 7 Закону України “Про страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 7, ст. 50) викласти у такій редакції:
“17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров’я тимчасового адміністратора, ліквідатора фінансової установи та працівників Міністерства фінансів України, які визначені ним для вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку”.
9. У підпункті 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 37, ст. 308; 2004 р., № 52, ст. 564; 2005 р., № 6, ст. 133) слова і цифри “1 січня 2010 року” замінити словами і цифрами “1 січня 2013 року”.
10. У статті 1 Закону України «Про холдингові компанії в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 34, ст. 291):
в абзаці другому слово «відкритого» виключити;
в абзаці четвертому слово «відкрите» виключити.
11. У Законі України “Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., № 14, ст. 181, № 19, ст. 257, № 26, ст. 323):
1) у статті 2:
«частину п’яту викласти в такій редакції:
Кабінет Міністрів України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та погодженому Національним банком України та Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, приймає рішення про продаж корпоративних прав держави у статутних капіталах банків, що знаходяться в управлінні Міністерства фінансів України, з обов’язковим урахуванням того, що у разі надходження від акціонерів банку пропозиції щодо викупу акцій (їх частки), що належать державі, протягом шістдесяти днів з дати надходження відповідної заявки акціонера має бути або прийнято рішення про продаж корпоративних прав держави, або надано акціонеру вмотивовану відмову. Кошти від їх продажу зараховуються до Державного бюджету України і спрямовуються Міністерством фінансів України на погашення або на вимогу Національного банку України на достроковий викуп державних облігацій України, придбаних Національним банком України відповідно до цієї статті»;
доповнити частинами шостою-восьмою такого змісту:
«Працівники Міністерства фінансів України, які визначені ним для вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку, перебувають під захистом закону:
фінансова відповідальність в т.ч. за шкоду заподіяну внаслідок професійної помилки, життя та здоров’я працівників повинні бути застраховані відповідно до законодавства;
працівники не несуть відповідальності за дії та бездіяльність, якщо вони діяли добросовісно, відповідно до законодавства і в межах своїх службових обов’язків. Позови, подані проти таких осіб, вважаються позовами, поданими проти Міністерства фінансів України;
образа працівника, опір, погроза, насильство та інші дії, що перешкоджають виконанню покладених на працівника завдань, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.
Міністерство фінансів України забезпечує правовий захист таких працівників у разі подання проти них позовів, пов’язаних із забезпеченням виконання ними функцій вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку.
Порядок використання коштів Стабілізаційного фонду для надання фінансової допомоги банкам в інших формах, в тому числі для надання субординованого кредиту, викупу активів та пасивів при здійсненні заходів фінансового оздоровлення визначається Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України та Комітетами Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності та з питань бюджету»;
2) статтю 3 доповнити частинами п’ятою та шостою такого змісту:
«З метою забезпечення участі держави в капіталізації банку тимчасовий адміністратор за погодженням з Національним банком України в установленому ним порядку здійснює зменшення статутного капіталу банку.
При зменшенні статутного капіталу банку з метою проведення його капіталізації не застосовуються положення законодавства щодо:
1) необхідності повідомлення про зменшення статутного капіталу банку усіх його кредиторів;
2) недопущення зменшення статутного капіталу банку за наявності заперечень кредиторів;
3) права кредиторів вимагати дострокового припинення або виконання банком зобов’язань та відшкодування збитків;
4) необхідності ліквідації банку, якщо розмір його статутного капіталу стає меншим за мінімальний розмір статутного капіталу банку, визначений законом;
5) необхідності відшкодування збитків акціонерів, пов’язаних із зменшенням статутного капіталу банку;
6) обмеження щодо мінімальної номінальної вартості акції»;
3) доповнити статтею 31 такого змісту:
«Стаття 31. Під час виконання тимчасовим адміністратором заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, в тому числі при відступленні права вимоги, переведенні боргу, здійсненні реорганізації, не застосовуються положення законодавства стосовно:
1) порядку припинення юридичної особи внаслідок перетворення;
2) необхідності повідомлення та одержання згоди боржників, кредиторів, акціонерів;
3) права кредиторів вимагати забезпечення виконання зобов'язань шляхом укладення договорів застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов'язань та відшкодування збитків у зв’язку з перетворенням;
4) неможливості завершення перетворення до задоволення вимог, заявлених кредиторами.
Тимчасовий адміністратор за погодженням з Національним банком України під час виконання заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, має право прийняти рішення про зменшення статутного капіталу банку».
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Встановити, що Національний банк України має право продовжити на термін до шести місяців мораторій на задоволення вимог кредиторів банку, в якому на момент прийняття цього закону введено мораторій.
3. Встановити, що до 1 січня 2011 року банки зобов’язані надати Національному банку України відомості про свою структуру власності відповідно до вимог та у порядку встановлених Національним банком України та погоджених із Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності.
Голова Верховної Ради України
