КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 4 листопада 2008 р. N 960
Київ
Про затвердження Порядку участі держави у капіталізації банків
Із змінами і доповненнями, внесеними
постановами Кабінету Міністрів України
від 18 лютого 2009 року N 148,
від 11 березня 2009 року N 241
Відповідно до статті 2 Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок участі держави у капіталізації банків, що додається.
2. Міністерству фінансів затвердити у двотижневий строк порядок роботи з документами, необхідними для прийняття рішення щодо участі держави у капіталізації банків та управління корпоративними правами держави у статутних капіталах банків, що набуті відповідно до Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
3. Взяти до відома, що Національний банк:
1) встановлює критерії, за якими визначається можливість участі держави у капіталізації (формуванні та/або збільшенні статутного капіталу) банків;
2) проводить діагностичне обстеження банків за встановленою ним методикою із залученням загальновизнаних аудиторських компаній з метою визначення фактичного рівня регулятивного капіталу банків;
3) за результатами діагностичного обстеження має право:
рекомендувати учасникам банку збільшити його капітал, у тому числі із залученням інвесторів;
призначити тимчасову адміністрацію, в межах якої тимчасовий адміністратор може прийняти рішення про примусовий продаж банку або його частини, реорганізацію банку (злиття, виділення, поділ, приєднання, перетворення), зменшення розміру статутного капіталу (деномінацію) або запропонувати Національному банку прийняти рішення про ліквідацію банку;
внести Кабінетові Міністрів України пропозицію щодо прийняття рішення про участь держави у капіталізації банку.
4. Міністерству фінансів після покращення фінансового стану банків вносити Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо продажу частки держави або спільного продажу часток держави та інших акціонерів (інвесторів) у статутному капіталі банку на відкритих аукціонах.
5. Установити, що закупівля товарів, робіт і послуг, пов'язаних з виконанням цієї постанови, здійснюється без застосування вимог Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. N 921 (Офіційний вісник України, 2008 р., N 80, ст. 2692).
Прем'єр-міністр України
Ю. ТИМОШЕНКО
Інд. 34
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 4 листопада 2008 р. N 960
(у редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 11 березня 2009 р. N 241)
ПОРЯДОК
участі держави у капіталізації банків
участі держави у капіталізації банків
1. Держава надає фінансову допомогу банкам шляхом участі у формуванні та/або збільшенні їх статутного капіталу (далі - капіталізація банків) на підставі рішення Кабінету Міністрів України, прийнятого за пропозицією Національного банку, а також шляхом придбання активів банку відповідно до законодавства.
Держава бере участь у капіталізації банку шляхом придбання його акцій за рахунок коштів державного бюджету, зокрема Стабілізаційного фонду, та облігацій внутрішньої державної позики.
У разі участі держави у капіталізації банку шляхом придбання акцій в обмін на облігації внутрішньої державної позики Національний банк здійснює відповідно до закону викуп облігацій згідно із затвердженим Мінфіном планом капіталізації банку.
2. Держава може брати участь у капіталізації банку за наявності однієї з таких умов:
державі належатиме одноосібно або разом з іншим інвестором у разі укладення договору про спільну участь у капіталізації банку не менш як 50 відсотків акцій плюс одна акція;
кількість належних державі акцій разом з переданими іншими акціонерами банку правами на участь та голосування на загальних зборах надає державі не менш як 51 відсоток голосів для вирішення питань на загальних зборах на період до відчуження державної частки в статутному капіталі банку.
3. Держава бере участь у капіталізації лише банків:
до яких застосовано процедуру тимчасової адміністрації або в які призначено куратора з метою забезпечення збереження активів та зобов'язань банку і мінімізації збитків;
які утворені у формі відкритих акціонерних товариств або перетворені у процесі капіталізації у відкриті акціонерні товариства;
реальна поточна вартість акцій яких визначена експертним шляхом за методикою, розробленою Мінфіном, зокрема з урахуванням збитків банку та витрат на проведення процедури капіталізації.
4. Питання участі держави у капіталізації банку може бути ініційовано Національним банком шляхом подання Мінфіну пропозиції, яка має містити:
висновки Національного банку про:
- відповідність банку критеріям, за якими визначається можливість участі держави у капіталізації банку;
- обсяг, на який необхідно збільшити статутний капітал банку, в тому числі про необхідний мінімальний внесок на дату подання пропозиції;
матеріали діагностичного обстеження банку та висновок щодо його результатів;
інформацію про акціонерів (учасників), які володіють часткою в статутному капіталі банку, що становить не менш як 5 відсотків;
зобов'язання тимчасового адміністратора або куратора банку разом з власниками та керівниками банку щодо надання уповноваженим особам Мінфіну права отримувати інформацію про фінансовий стан банку, в тому числі ту, що становить банківську таємницю.
5. Мінфін за результатами розгляду пропозиції Національного банку та проведення оцінки банку, зокрема вартості його акцій, готує висновок про відповідність банку вимогам, визначеним Експертно-аналітичною радою з питань участі держави у капіталізації банків (далі - Рада), та про доцільність участі держави у капіталізації банку і розмір частки держави у його статутному капіталі.
Оцінка банку проводиться з метою встановлення його фактичного фінансового стану, спроможності забезпечити дотримання вимог нормативно-правових актів Національного банку і провадження ефективної фінансової та операційної діяльності, управління на належному рівні, визначення необхідності приведення у відповідність з вимогами Мінфіну бізнес-плану та інших документів банку.
6. У разі відповідності банку вимогам Ради, зазначеним у пункті 5 цього Порядку, Мінфін подає на розгляд Ради пропозицію щодо доцільності участі держави у капіталізації банку.
За наявності позитивного висновку Ради Мінфін подає Кабінетові Міністрів України проект рішення про участь держави у капіталізації банку разом з висновком Ради і пропозицією Національного банку.
7. У разі невідповідності банку вимогам Ради, зазначеним у пункті 5 цього Порядку, Мінфін подає Раді висновок про недоцільність участі держави у капіталізації банку. Погоджений Радою висновок Мінфіну надсилається Національному банку.
8. Для здійснення заходів, необхідних для прийняття рішення щодо участі держави у капіталізації банку, Мінфін може залучати незалежних вітчизняних або іноземних експертів, консультантів. У разі потреби відповідні послуги можуть надаватися за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, державного бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
9. З метою уникнення конфлікту інтересів у процесі виконання своїх обов'язків члени Ради, працівники структурного підрозділу Мінфіну з питань участі держави у капіталізації банків, залучені експерти і консультанти подають інформацію про можливі фінансові інтереси у банках (зокрема участь у банку, в органах управління банку, наявність зобов'язань та/або вимог) на момент призначення (залучення), що може викликати конфлікт інтересів під час вирішення питань їх капіталізації. Така інформація подається щороку. Якщо конфлікт інтересів виникне, зазначені особи повинні відмовитися від виконання своїх обов'язків. Рішення, пов'язані з капіталізацією банків, готуються та схвалюються з дотриманням умов щодо запобігання будь-якому конфлікту інтересів. У разі встановлення факту наявності конфлікту інтересів усі прийняті рішення підлягають перегляду.
10. Після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про участь держави у капіталізації банку Мінфін:
1) перераховує кошти державного бюджету в сумі, необхідній для капіталізації банку, або випускає облігації внутрішньої державної позики на суму, що відповідає розміру такої капіталізації;
2) вживає заходів до оформлення корпоративних прав держави та забезпечує належне управління ними, зокрема відповідно до законодавства забезпечує включення представників держави до складу органів банку чи зміну їх складу, внесення змін до установчих і внутрішніх документів банку, здійснення контролю за діяльністю банку, виконання банком програми фінансового оздоровлення та досягнення показників його бізнес-плану, отримує необхідну інформацію про діяльність банку, в тому числі від Національного банку, готує план продажу державної частки в статутному капіталі банку;
3) схвалює затверджені та погоджені в установленому порядку план фінансового оздоровлення банку та його бізнес-план з метою відновлення спроможності банку забезпечити дотримання вимог нормативно-правових актів Національного банку і провадження ефективної фінансової та операційної діяльності, а також досягнення найвищої потенційної ринкової ціни продажу акцій банку, що належать державі;
4) має право укладати договори з метою досягнення найвищої потенційної ринкової ціни продажу акцій, що належать державі, передбачивши в них спільну з іншими інвесторами участь у капіталізації банків для доведення обсягу сумарного володіння корпоративними правами до розміру не менш як 50 відсотків акцій плюс одна акція і спільний продаж часток держави та інших акціонерів (інвесторів) єдиним лотом. Істотними умовами таких договорів повинно бути, зокрема, встановлення заборони на:
голосування на загальних зборах банку за прийняття рішення про збільшення статутного капіталу без погодження такого рішення з Мінфіном з метою збереження частки держави у статутному капіталі банку;
внесення змін до статуту банку без погодження з Мінфіном.
(Порядок у редакції постанов Кабінету Міністрів України від 18.02.2009 р. N 148, від 11.03.2009 р. N 241)