Рекомендації щодо роботи банків з позичальниками

СХВАЛЕНО
Постанова Правління
Національного банку України
06.08.2009 № 461

Рекомендації щодо роботи банків з позичальниками – фізичними особами,
які мають заборгованість за споживчими кредитами
та потрапили в скрутне фінансове становище


1. Загальні положення

1.1. Рекомендації щодо роботи банків з позичальниками – фізичними особами, які мають заборгованість за споживчими кредитами та потрапили в скрутне фінансове становище (далі – Рекомендації), розроблені на підставі статей 7, 15 Закону України “Про Національний банк України” та статей 49, 55, 60 – 62, 66 Закону України “Про банки і банківську діяльність” з урахуванням відповідного досвіду наглядових органів європейських країн.
Дотримання банками цих Рекомендацій сприятиме мінімізації ризиків банківської діяльності (зокрема кредитного, ліквідності, юридичного, репутації), покращенню стану повернення кредитів, спроможності банку виконувати свої зобов’язання перед вкладниками і кредиторами та відновленню довіри населення до банків шляхом створення прийнятних умов для забезпечення виконання позичальниками – фізичними особами взятих на себе зобов’язань за споживчими кредитами (кредити на поточні потреби, іпотечні кредити).

1.2. Національний банк України (далі – Національний банк) рекомендує банкам використовувати ці Рекомендації під час роботи з позичальниками – фізичними особами, які потрапили в скрутне фінансове становище внаслідок настання непередбачених обставин, що спричинили негативний вплив на їх здатність забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання своїх зобов’язань за споживчими кредитами (далі – позичальник, який потрапив у скрутне фінансове становище).

Непередбаченими обставинами, що спричинили негативний вплив на здатність позичальника забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання своїх зобов’язань за споживчим кредитом, можуть бути: зменшення заробітної плати та/або інших надходжень; втрата пільг, роботи; тяжке захворювання та/або отримання інвалідності; розлучення; смерть членів сім’ї або інше, якщо ці обставини спричинили втрату доходів або їх зниження до рівня, за яким щомісячні сукупні платежі за кредитом перевищують 30% місячного доходу позичальника.

1.3. Банкам рекомендується розглядати позичальника як такого, який потрапив у скрутне фінансове становище, у разі наявності підтверджених відповідними достовірними документами (довідка з місця роботи, довідка з державної служби зайнятості тощо) об’єктивних та беззаперечних доказів того, що позичальник не в змозі своєчасно та в повному обсязі виконувати умови кредитного договору у зв’язку з настанням непередбачених обставин, зазначених у пункті 1.2 цих Рекомендацій.


2. Організація роботи з позичальниками, які потрапили в скрутне фінансове становище

2.1. Використовуючи ці Рекомендації у своїй діяльності, банки упроваджують їх у власні внутрішньобанківські положення з описом процедур щодо роботи з позичальниками, які потрапили в скрутне фінансове становище, та застосовують на постійній основі.

2.2. З метою забезпечення оперативної організації роботи з позичальниками, які потрапили в скрутне фінансове становище, банкам рекомендується уповноважити посадових осіб або створити окремі структурні підрозділи з урахуванням структури банку, напрямів діяльності, обсягів операцій тощо у всіх філіях та відділеннях банку, у яких надавались кредити, одночасно забезпечивши контроль за їх діяльністю на рівні головного офісу.

2.3. З метою забезпечення неупередженого ставлення до позичальників, які потрапили в скрутне фінансове становище, не рекомендується особу (структурний підрозділ), відповідальну за роботу з позичальниками, які потрапили в скрутне фінансове становище, підпорядкувати підрозділам банку, що відповідають за стягнення проблемної заборгованості з позичальника.


3. Проведення роботи з позичальниками, які потрапили в скрутне фінансове становище

3.1. З метою недопущення посилення соціальної напруги серед населення банкам рекомендується коректно та з розумінням ставитися до позичальника, який потрапив у скрутне фінансове становище, та разом з ним, ураховуючи всі обставини, зокрема стан обслуговування позичальником заборгованості за споживчим кредитом (далі – заборгованість) до настання подій, які спричинили погіршення його фінансового становища, причин настання таких подій, поточний фінансовий стан позичальника, перспективи відновлення платоспроможності та інше, визначитися зі шляхами погашення заборгованості.

3.2. Під час роботи з позичальником, який потрапив у скрутне фінансове становище, банкам рекомендується вживати заходів, спрямованих на створення прийнятних умов для забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов’язань за споживчим кредитом, а саме:
- підтримувати зв’язок з позичальником у зручний для нього час і спосіб (зустрічі, листування, телефон, факс тощо);
- надати позичальнику повну і доступну інформацію щодо загального розміру його заборгованості, уключаючи всі платежі, передбачені умовами кредитного договору, та проінформувати позичальника про заходи, які можуть бути застосовані банком у разі невиконання позичальником умов кредитного договору, у тому числі повідомити, що неналежне виконання умов кредитного договору може негативно вплинути на кредитну історію позичальника і в майбутньому призвести до погіршення доступу до кредитів;
- обговорити з позичальником усі обставини його скрутного фінансового становища та надати безкоштовні консультації щодо можливих шляхів забезпечення погашення заборгованості;
- пояснити позичальнику ставлення банку до його фінансових проблем, зокрема, що обходитимуться з позичальником з розумінням, намагаючись спільними зусиллями знайти прийнятне для обох сторін рішення щодо забезпечення повернення позичальником заборгованості;
- у разі досягнення домовленостей між банком та позичальником щодо реструктуризації та/або зміни валюти заборгованості позичальника розробити разом з позичальником прийнятну як для позичальника, так і для банку програму погашення заборгованості позичальника.

3.3. Під час обговорення з позичальником, який потрапив у скрутне фінансове становище, шляхів погашення його заборгованості рекомендується надати позичальнику повну і доступну інформацію щодо кожного з наступних шляхів з метою усвідомлення позичальником механізму дії та усіх наслідків кожного з них:
- здійснення реструктуризації та/або зміна валюти заборгованості позичальника на прийнятних для обох сторін умовах згідно з принципами, рекомендованими Національним банком України (постанова Правління Національного банку України від 03.06.2009 №328 “Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів”);
- продаж заборгованості позичальника;
- передача права вимоги за кредитним договором позичальника;
- отримання послуг третіх осіб щодо повернення заборгованості позичальника;
- звернення-стягнення на майно.

3.4. У разі прийняття рішення про реструктуризацію та/або зміну валюти кредитної заборгованості позичальнику надається детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості усіх супутніх послуг, а також інших зобов’язань позичальника відповідно до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку від 10.05.2007 № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.05.2007 за № 541/13808.

3.5. У разі недосягнення домовленостей з позичальником, який потрапив у скрутне фінансове становище, щодо реструктуризації його заборгованості рекомендується передати відповідну інформацію до бюро кредитних історій за наявності письмового дозволу позичальника на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про позичальника.


4. Надання інформації про позичальників, які потрапили в скрутне фінансове становище

4.1. Банки з метою повернення позичальником заборгованості можуть звернутися за послугами до третіх осіб – суб’єктів господарювання та укласти відповідні договори. Важливим фактором під час встановлення таких взаємовідносин має бути наявність бездоганної ділової репутації таких суб’єктів господарювання та їх керівників, що надасть банку можливість зробити висновок про їх професійні та управлінські здібності, їх порядність та відповідність їх діяльності вимогам закону, а також застосування у своїй роботі принципів роботи з боржниками, які б унеможливлювали приниження їх честі та гідності.
Критерії бездоганної ділової репутації суб’єктів господарювання та їх керівників визначаються банком у внутрішньобанківських положеннях щодо роботи з позичальниками, які потрапили в скрутне фінансове становище.

4.2. Банки мають право надавати інформацію, що містить банківську таємницю, третім особам, з якими укладено договори на отримання послуг щодо повернення позичальниками заборгованості, та які розробили і затвердили правила роботи, які забезпечують не розголошення інформації, що містить банківську таємницю, лише за наявності письмового дозволу позичальника, оформленого відповідно до Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку від 14.07.2006 № 267, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03.08.2006 за № 935/12809.