Національний банк України здійснює регулювання грошово-кредитного ринку з використанням різних монетарних механізмів та інструментів, у тому числі і через рефінансування банків. Кредити рефінансування надаються Національним банком на виконання ним функції кредитора останньої інстанції. Відповідно до Закону України “Про Національний банк України” кредитор останньої інстанції - це, як правило, Національний банк України, до якого може звернутися банк або інша кредитна установа для отримання рефінансування у разі вичерпання інших можливостей рефінансування. Національний банк України має право, але не зобов'язаний, надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для банківської системи. Кредити рефінансування призначені для підтримки ліквідності банків у разі виникнення неочікуваного та тимчасового її дефіциту у зв’язку з незапланованим відпливом ресурсів (наприклад, вилученням депозитів) або неповерненням у визначений строк коштів від здійснення активних операцій (кредити, цінні папери тощо). Отримуючи кредити рефінансування, банки мають змогу вчасно виконувати свої зобов’язання, що сприяє стабільній роботі банківської системи та збалансуванню грошово-кредитного ринку. Отже, механізм рефінансування банків є одним з ключових елементів забезпечення стабільності грошової одиниці України – гривні. Водночас кредити рефінансування не можуть розглядатись як джерело формування ресурсної бази банків, яка має формуватися шляхом залучення ними на депозитні рахунки коштів фізичних та юридичних осіб, оскільки банки є лише посередниками між тими, хто має вільні кошти, і тими, хто їх не має, але готовий запозичити на певних умовах. Саме через це кредити рефінансування надаються, як правило, на незначний термін (за винятком стабілізаційних кредитів).
Відповідно до діючого порядку будь-який банк протягом календарного місяця може 16 разів звернутися до Національного банку України за кредитом рефінансування з використанням різних інструментів, що є достатнім для підтримання короткострокової ліквідності банку, а саме:
кредитом овернайт під забезпечення державними облігаціями України або депозитними сертифікатами Національного банку України – не більше 10 разів протягом календарного місяця в розмірі не більше ніж 60% від суми Департамент монетарної політики визначеного та сформованого банком обсягу обов’язкових резервів за попередній звітний період резервування;
кредитом овернайт бланковим – один раз на тиждень у розмірі не більше ніж 20% від суми визначеного та сформованого банком обсягу обов’язкових резервів за попередній звітний період резервування;
кредитом рефінансування шляхом проведення тендера з підтримання ліквідності банків строком до 14 днів – не раніше ніж через 30 календарних днів після отримання банком попереднього кредиту рефінансування шляхом проведення тендера;
операціями прямого репо та своп – не раніше ніж через 30 календарних днів після завершення дії попереднього договору та виконання зобов’язань за ним. Такий підхід дає змогу систематизувати частоту звернень банків за кредитами рефінансування з використанням різних інструментів з метою недопущення перетворення кредитів рефінансування на ресурсну базу банку, а спрямовувати їх за призначенням – на підтримку ліквідності.
