Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 грудня 2010 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Жайворонок Т.Є.,
Лященко Н.П.,
Мазурка В.А.,
Перепічая В.С.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» (далі – ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії») до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, процентів за користування кредитами, пені та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», приватного нотаріуса Ємець Катерини Євгенівни, приватного нотаріуса Маковецької Оксани Петрівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Толстой Проперті Менеджмент» (далі – ТОВ «Толстой Проперті Менеджмент»), товариства з обмеженою відповідальністю «Курдонер» (далі – ТОВ «Курдонер») про визнання недійсними кредитних договорів, договору поруки, договорів іпотеки за касаційною скаргою ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2009 року ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 27 листопада 2006 року між закритим акціонерним товариством «Банк НРБ» (далі – ЗАТ «Банк НРБ»), правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_6 укладено кредитний договір на суму 1 млн. 900 тис. доларів США зі сплатою 13, 25% річних із терміном погашення кредиту до 27 листопада 2007 року, додатковою угодою цей термін продовжено до 27 листопада 2008 року. 21 грудня 2006 року між ОСОБА_6 та ЗАТ «Банк НРБ» укладено кредитний договір на суму 2 млн. 280 тис. доларів США зі сплатою 13% річних із терміном погашення кредиту до 21 грудня 2007 року, додатковими угодами цей термін продовжено до 31 березня 2009 року. З метою забезпечення виконання договору між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ЗАТ «Банк НРБ» 22 грудня 2006 року укладено договір поруки (з наступними змінами до нього). 16 лютого 2007 року між ОСОБА_6 та ЗАТ «Банк НРБ» укладено кредитний договір на суму 205 тис. доларів зі сплатою 13% річних із терміном погашення кредиту до 16 лютого 2012 року, додатковою угодою збільшено суму кредиту на 3 млн. 700 тис. доларів США й підвищено процентну ставку за кредитом до 13,5% річних. ЗАТ «Банк НРБ» взяті на себе зобов’язання виконав у повному обсязі. ОСОБА_6 порушує умови договорів щодо вчасного здійснення платежів. ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» просило стягнути з ОСОБА_6 на його користь борг із погашення кредиту, проценти за користування та пеню: за кредитним договором від 27 листопада 2006 року - у розмірі 9 150 123 долари США 04 центи, що за курсом Національного банку України (далі – НБУ) станом на 12 листопада 2009 року становить 73 125 953 грн. 31 коп.; за договором від 16 лютого 2007 року - 4 223 094 долари США 11 центів, що за курсом НБУ станом на 12 листопада 2009 року становить 33 750 123 грн. 52 коп.; стягнути з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у солідарному порядку за кредитним договором від 21 грудня 2006 року - 8 139 359 доларів США 90 центів, що за курсом НБУ станом на 12 листопада 2009 року становить 65 048 136 грн. 45 коп.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 лютого 2010 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», приватного нотаріуса Ємець К.Є., приватного нотаріуса Маковецької О.П., ТОВ «Толстой Проперті Менеджмент», ТОВ «Курдонер» про визнання недійсними кредитних договорів, договору поруки, договорів іпотеки. ОСОБА_6, ОСОБА_7 у зустрічній позовній заяві посилались на те, що ОСОБА_6 сплачено за кредитним договором від 27 листопада 2006 року 513 989 доларів США 58 центів, за кредитним договором від 21 грудня 2006 року - 584 566 доларів США 66 центів, за кредитним договором від 16 лютого 2007 року - 11 172 доларів США 42 центи. З метою забезпечення зобов’язань ОСОБА_6 за указаними кредитними договорами 27 листопада 2006 року між ЗАТ «Банк НРБ» та ОСОБА_6, 7 вересня 2007 року між ЗАТ «Банк НРБ» і ТОВ «Курдонер», 16 травня 2008 року між ЗАТ «Банк НРБ» та ТОВ «Толстой Проперті Менеджмент» були укладені договори іпотеки. Умови кредитних договорів є несправедливими, суперечать діючому законодавству, оскільки використання відповідачем долара США як предмета кредитування дозволяється тільки за умови отримання індивідуальної ліцензії, виданої на підставі постанови НБУ, яку ЗАТ «Банк НРБ» не отримував. У зв’язку із цим ОСОБА_6, ОСОБА_7 просили визнати недійсними кредитні договори від 27 листопада 2006 року, від 21 грудня 2006 року, від 16 лютого 2007 року, укладені між ОСОБА_6 і ЗАТ «Банк НРБ»; зобов’язати ЗАТ «Банк НРБ», правонаступником якого є ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», прийняти від ОСОБА_6 32 542 301 грн. 80 коп. з розстроченням платежів на 60 місяців; визнати недійсним договір поруки, укладений 22 грудня 2006 року між ЗАТ «Банк НРБ» та ОСОБА_7; визнати недійсними договори іпотеки, укладені 27 листопада 2006 року між ЗАТ «Банк НРБ» і ОСОБА_6, 7 вересня 2007 року між ЗАТ «Банк НРБ» та ТОВ «Курдонер», 16 травня 2008 року між ЗАТ «Банк НРБ» і ТОВ «Толстой Проперті Менеджмент»; зобов’язати приватного нотаріуса Ємець К.Є. вилучити обтяження та виключити запис із Державного реєстру іпотек стосовно майна, яке є предметом указаних договорів іпотеки.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2010 року, у задоволенні позову ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» відмовлено, позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено частково:
? визнано недійсними: кредитний договір № 12-11-06/ФО, укладений 27 листопада 2006 року, і додаткову угоду до нього №1 від 27 листопада 2007 року, укладену між ЗАТ «Банк НРБ», правонаступником якого є ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», та ОСОБА_6; кредитний договір № 08-12-06/ФО, укладений 21 грудня 2006 року, і додаткові угоди до нього №1 від 21 грудня 2007 року, №2 від 19 грудня 2008 року, укладені між ЗАТ «Банк НРБ», правонаступником якого є ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», та ОСОБА_6; кредитний договір № 07-02-07/ФО, укладений 16 лютого 2007 року, і додаткові угоди до нього №1 від 16 травня 2008 року, №2 від 10 липня 2008 року, укладені між ЗАТ «Банк НРБ», правонаступником якого є ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», та ОСОБА_6;
? зобов’язано ЗАТ «Банк НРБ», правонаступником якого є ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», прийняти від ОСОБА_6 32 542 301 грн. 80 коп.; в іншій частині зобов’язання, а саме щодо розстрочення платежів на 60 місяців, відмовлено;
? визнано недійсними: договір поруки від 22 грудня 2006 року, укладений між ЗАТ «Банк НРБ», правонаступником якого є ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», та ОСОБА_6, ОСОБА_7, і договори про внесення змін до нього; договір іпотеки, укладений 16 травня 2008 року між ЗАТ «Банк НРБ» та ТОВ «Толстой Проперті Менеджмент»; договір іпотеки, укладений 7 вересня 2007 року між ЗАТ «Банк НРБ» і ТОВ «Курдонер»; договір іпотеки, укладений 27 листопада 2006 року між ЗАТ «Банк НРБ» та ОСОБА_6;
? зобов’язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ємець К.Є.: вилучити обтяження за реєстраційним № 5621747 з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, а саме обтяження нежилого будинку літера «А» загальною площею 1003,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Софійська/Володимирська, буд. №20/21 та належать ТОВ «Курдонер», і виключити запис із Державного реєстру іпотек за реєстраційним № 5622445, а саме запис про цей будинок; вилучити обтяження за реєстраційним № 7202804 з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, а саме обтяження нежилого будинку загальною площею 1465,30 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. № 55 (літера «А») та належить ТОВ «Толстой Проперті Менеджмент», і виключити запис із Державного реєстру іпотек за реєстраційним № 7200092 про цей будинок; вилучити обтяження з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна: за реєстраційним № 10181751 - нежилого приміщення №17 (в літ А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_6; за реєстраційним № 10182311 - машиномісця № XXIII у підземному автопаркінгу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_6; за реєстраційним № 10182183 - машиномісця № XVIII у підземному автопаркінгу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_6; за реєстраційним № 10182080 - машиномісця № XV у підземному автопаркінгу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_6; за реєстраційним № 10182416 - машиномісця № XXVII у підземному автопаркінгу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_6
ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.
У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI «Про судоустрій і статус суддів».
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» та частково задовольняючи позов ОСОБА_6, ОСОБА_7, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що спірні договори суперечать вимогам закону, оскільки кредит було надано в іноземній валюті, а банк не отримав індивідуальної ліцензії, необхідної для надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.
Погодитись із висновком суду не можна з таких підстав.
За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та закону. Нормами ст. ст. 610-611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають передбачені законом наслідки.
Судом установлено, що ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» є правонаступником ЗАТ «Банк НРБ». 27 листопада 2006 року між ЗАТ «Банк НРБ» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір на суму 1 млн. 900 тис. доларів США зі сплатою 13, 25% річних із терміном погашення кредиту до 27 листопада 2007 року, додатковою угодою цей термін продовжено до 27 листопада 2008 року. 21 грудня 2006 року між ОСОБА_6 і ЗАТ «Банк НРБ» укладено кредитний договір на суму 2 млн. 280 тис. доларів США зі сплатою 13% річних із терміном погашення кредиту до 21 грудня 2007 року, додатковими угодами цей термін продовжено до 31 березня 2009 року. З метою забезпечення виконання цього договору між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ЗАТ «Банк НРБ» укладено договір поруки від 22 грудня 2006 року (з наступними змінами до нього). 16 лютого 2007 року між ОСОБА_6 і ЗАТ «Банк НРБ» укладено кредитний договір на суму 205 тис. доларів зі сплатою 13% річних із терміном погашення кредиту до 16 лютого 2012 року, додатковою угодою збільшено суму кредиту на 3 млн. 700 тис. доларів США, підвищено процентну ставку за кредитом до 13,5%. ОСОБА_6 сплачено за кредитним договором від 27 листопада 2006 року 513 989 доларів США 58 центів, за кредитним договором від 21 грудня 2006 року - 584 566 доларів США 66 центів, за кредитним договором від 16 лютого 2007 року - з 11 172 доларів США 42 центи. З метою забезпечення зобов’язань ОСОБА_6 за вказаними кредитними договорами 27 листопада 2006 року між ЗАТ «Банк НРБ» та ОСОБА_6, 7 вересня 2007 року між ЗАТ «Банк НРБ» і ТОВ «Курдонер», 16 травня 2008 року між ЗАТ «Банк НРБ» та ТОВ «Толстой Проперті Менеджмент» були укладені договори іпотеки.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет КМУ).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» установлено, що кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Аналізуючи наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог пп. «в» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Ця обставина не дозволяє стверджувати, що режим індивідуального ліцензування поширюється на валютні операції, пов’язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.
Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку.
У разі наявності в банку відповідної генеральної ліцензії або дозволу НБУ здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Установивши, що ЗАТ «Банк НРБ» було отримано дозвіл НБУ від 3 листопада 2005 року №198-1 на здійснення певних валютних операцій, який є генеральною ліцензією, суд дійшов помилкового висновку, що банк повинен був також отримати індивідуальну ліцензію для здійснення таких операцій.
Ураховуючи те, що задовольняючи зустрічний позов про визнання недійсними кредитних договорів, договору поруки, договорів іпотеки, суд застосував закон, який не поширюється на спірні правовідносини, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Зосередившись на зустрічних позовних вимогах про визнання недійсними кредитних договорів, договору поруки та договорів іпотеки з підстав їх невідповідності законодавству у сфері валютного регулювання й контролю, суд першої інстанції не перевірив позовних вимог ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, процентів за користування кредитами та пені, а тому передчасно відмовив у задоволенні основного позову.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги й залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні основного позову підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 341, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в и р і ш и л а:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2010 року в частині задоволення зустрічного позову скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», приватного нотаріуса Ємець Катерини Євгенівни, приватного нотаріуса Маковецької Оксани Петрівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Толстой Проперті Менеджмент», товариства з обмеженою відповідальністю «Курдонер» про визнання недійсними кредитних договорів, договору поруки, договорів іпотеки.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2010 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, процентів за користування кредитами, пені скасувати, справу в цій частині передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
В.А. Мазурок
В.С. Перепічай
